Заздалегідь перепрошую...

Сьогодні день мого весілля.
День, коли мій майбутній чоловік демонстративно наплював на всі вікові традиції.
Він зайшов до моєї кімнати ще вранці, коли дівчата щойно зашнурували корсет мого вбрання.
— Заздалегідь перепрошую, — мовив Торрен холодно. — Але запам'ятай, Пейдж: цей шлюб — лише засіб досягнення мети. Для всього королівства ми будемо зразковою парою на кожному прийомі. У нас буде спільний дах і навіть спільне ліжко, коли цього вимагатиме статус... Проте за межами цього обов'язку нас нічого не пов'язує. Роби свою справу, я робитиму свою.
Я проігнорувала слова про будь-яку мету. Він все одно нічого мені не пояснить. Але… спільне ліжко… коли цього вимагатиме статус. Від цієї думки шкірою пробігли мурашки.
— Я розумію, Ваше Величносте, — відповів мій спокійний голос.
Я чудово розуміла, що не маю вибору. Він хоче, щоб я була його дружиною. Натомість він допоміг моєму дядькові вилізти з боргів. Тож я мусила підкоритися. Інакше вистачить одного слова короля, і ні я, ні Іларій більше ніколи не знатимуть спокійного життя. Потрібно якось захистити дядька, а вже потім я зроблю усе, щоб король пошкодував про свій вибір дружини.
— Ваша Величносте, — я глянула на нього крізь дзеркало. Він стояв напружений, але зібраний до крижаної межі. — Чому саме я?



4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Прекрасна наречена, шкода що в таких обставинах...
Сумна наречена(
Яка краса)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати