Чи вірите ви в творчі пророцтва ?

Ангеліна Кріхелі

28.09.2023, 15:32:42

Вірю, ще й як... Бо воно так і буває. Щойно напишу і ось... чи може, то я просто дивлюся на світ з розплющеними очима...

Ольга Торська

07.05.2018, 10:01:53

ну вашу поведінку можу пояснити тим, що всі думки - матеріальні (погоджуєтеся?)
навчіться залишати думки(негативні) тільки на папері і вони перестануть перетворюватися у ваші завтрашні дні)
щодо мене, то була історія ще у школі:зірвалася вночі з ліжка, бо в голову прийшов вірш, виклала його на папір і закинула. Через пів року мій вірш ожив і зі мною сталося 95% описаного (не шкодую, бо то був романтичний вірш про перше побачення))

Настя Терен

02.05.2018, 15:01:39

І в мене було. Аж роман писати закинула. В далекому 2010 я наівна надумала написати російською роман про мольфара. По мірі написання викладала частинами на фомумі видавництва Ексмо. Все йшло непогано, зубастим критикам більш менш все подобалося, аж раптом - звістка про смерть Нечая... У мене твір починався з похорону мольфара. І наче й не був Нечай прототипом мого діда, який помер власною смертю, проте якось не по собі стало. До того ж ніж не останню роль в сюжеті відігравав. А ще й на додачу з іменем мольфара ціла коломийка вийшла. Одним словом, закинула я ту справу. А оце перечитала і закортіло написати все це, вже украінською. І хочеться і колеться. Отаке.

Володимир Сіверський

29.04.2018, 03:02:36

Роман "Інвазія" я написав ще далекого 2004 року. Тоді ж подавав його на "Коронацію" під назвою "Подарунок для сина". Я навіть уявити собі не міг, що те, про що я там напишу (у першій частині), відбудеться рівно за десять років, але значно масштабніше і страшніше. І тепер я думаю, що якби не відбулося насправді те, що написано у другій частині роману.

Мія Грано

29.04.2018, 00:23:40

даааааа... В мене теж таке бувало! Іноді ТАКИЙ сюжет в голову приходить, але якось уже й стрьомно оте писати

Heidenfeuer

27.04.2018, 20:05:31

Написала другорядного героя, який то в ногу собі вистрелить, то пальця зламає на рівному місці, то серед літа застуду вхопить. І щойно він оформився в тексті: розбила старий смартфон, купила новий, його теж розбила (ну ок, у першому випадку формально було винне кошеня, але я могла впіймати -- і не впіймала). Мінус дві-три чашки, мінус горщик із квіткою.
Потім усвідомила, що взагалі-то збираюсь же знищити того героя в таборі для військовополонених. Упс...
Схоже, треба робити йому хеппіенд.

Анатоль

13.04.2018, 07:50:50

А в моїх опусах в жодному нема жодної смерті.
Навіть Україно-Російська війна 2020 року закінчується блискавичною поразкою Росії без жодних втрат з обох боків. ("Золотий вік людства (сценарій Апокаліпсису)"
І напади "Полтавської Республіки" і харківських бандюків на Макса (одного з Великої Четвірки) теж обходяться без жодної жертви, хоч там використовувались і дрони і зенітки і бронетехніка і протитанкові ракети і міни...

Олександр Ластовецький

13.04.2018, 01:06:58

Ні. Можна щось спрогнозувати, наприклад мої викладачі в унівесритеті прогнозували анексію Криму ще в 2009, я до цього дійшов тільки в 2012. Можна свідомо вставити свій прогноз в текст і пояснити чому йому корисно збутись чи що зробити, щоб він не збувся. Можна щось банально вгадати. Але вважати, що якась пилинка, типу мене, впливає на світобудову, це занадто самовпевнено.

Рудий Кіт

12.04.2018, 19:43:42

не дарма ж кажуть, що першим було слово.
Та й думка теж має властивість матеріалізуватися. То ж обережніше з ними треба. Недарма в східних філософіях велике значення має ментальна гігієна.
Щодо себе, то дав собі слово якомога менше писати про погане - його і так багато навкруг. Або ж пишу про те, що вже відбулося і що змінити не можна.