Друзі,

Хто ще не бачив, у мене публікується новий історичний любовний роман «Квіти апельсина». Про що книга? Ось коротенька анотація:

Мелані Вуд та Джорджа Колінза, маркіза Девіса, поєднує багаторічна щира дружба.

Тож коли Меллі знайомиться з вродливим і шляхетним аристократом Алексом Евансом, саме Джордж допомагає їй завоювати серце іншого чоловіка. Він підказує, як поводитися, навчає флірту, вигадує теми для розмов і навіть... цілує.

А потім, попри власні заручини, закохується в неї сам.

Тепер їм доведеться обирати між обов’язком і почуттями.

Це роман про друзів, які зрозуміли, що кохають одне одного тоді, коли на шляху їхнього щастя було аж надто багато перепон. І найгіркіше те, що більшість цих перепон вони спорудили самі, причому з добрими намірами.

Та про це згодом. А поки Меллі та Джордж тішаться світом, який самі ж створили, пропоную трішки заглянути вперед і дізнатися таємницю назви:

– Але найбільше їй подобаються квіти апельсина.

Девіс та сподівався, що Алекс змовчить. Проте марно.

– Чому?

– Якось у дитинстві, їй тоді певно було років шість чи сім, Мел коли гостювала у своєї тітки Розмарі й зірвала кілька гілок з апельсинового дерева, – так сильно їй сподобався його цвіт. Тоді тітка насварила Мел, бо її витівка коштувала їй кількох апельсинів. Відтоді, я часто дарую Мелані квіти апельсина. Адже її усмішка дорожча за плід.

Уникаючи погляду Алекса, маркіз додав апельсинові гілочки. Зв’язав усі стебла стрічкою, що лежала поруч, і нарешті глянув на букет. Він вийшов гармонійний, живий, трохи недбалий – зовсім як вона.

Кілька секунд Джордж просто дивився на нього. А потім простягнув Алексу.

– Гадаю, цього буде достатньо, – сказав рівно.

– Дякую, – Еванс неохоче взяв квіти. Трішки помовчав, розглядаючи стрічку. – Я не казав, що маю просити вибачення у міс Вуд, – врешті озвався.

Девісу враз почав душити комірець. Проте вже було нікуди діватися. Він відчував себе злодієм, якого спіймали на крадіжці.

– І не потрібно, – маркіз розвернувся до стелажа з інвентарем. Взяв лійку та полив гортензію. – Або в Мел, або у місіс Прут, бо ти кривився, коли пір’я з її зачіски лоскотало тобі ніс, – віджартувався. Тоді серйозніше додав: – Я помітив твій інтерес до Мелані.

Тепер оновлення будуть виходити щодня опівночі. Сподіваюся, я зумію вчасно вичитувати й викладати нові глави.

Дякую, що читаєте мої книги!