Вона його не пам'ятає, але він її не відпустить...

Вітаю, любі книжкові котики ))

Схоже, для мене фінал то дорівнює старт ) Не встигла я завершити Бджолу, як хочу запросити вас до новинки 

Вона в жанрі любовний роман, і любовна лінія буде головною, однак і без екшну та ноток детективу не обійдеться. 

Знайомтесь:

“Коханець своєї дружини”

Доки я намагаюсь зіратись і зрозуміти, це я збожеволіла, чи то якийсь дурний сон, в стерильне повітря палати нахабно вривається запах дощу, бензину, шкіри й чогось гіркого, наче диму від згаслого вогнища, і я піднімаю голову ще до того, як рипнули завіси. На порозі стоїть чоловік, такий високий, що здається, ніби одвірок зробили не для нього.

Чорна футболка потемніла від дощу й липне до широких плечей, з-під коміра на шию виповзають чорнильні візерунки татуювань і тягнуться вгору, до щелепи, порослої щетиною. Мокре волосся зачесане назад пальцями, кісточки на руках збиті, на них засохла кров, а через передпліччя тягнеться свіжа подряпина. Але я дивлюся не на руки, а в його очі, сірі, як сталь, і те, як вони дивляться на мене так, наче я його вбила й воскресила одночасно.

Дихання збивається, я забуваю, як вдихати, а зрадливий апарат розносить це на всю палату: пі-пі-пі-пі-пі. Він не підходить ближче, тільки стискає руки так, що кісточки його пальців біліють, і на одній знову проступає кров.

— Еліно, — лише одне слово, сказане низьким хриплим голосом, наче він або не говорив кілька днів, або всю ніч кричав.

Моє ім'я в його вустах звучить інакше, як щось заборонене, як слово, яке він дуже довго не вимовляв уголос і тепер боїться ним обпектися. По потилиці біжать мурахи й стікають униз по хребту, і я міцніше стискаю простирадло.

— Ми… знайомі? — питаю ледь чутно, і в його очах щось спалахує, схоже на біль. Він ховає це так швидко, що я не встигаю розгледіти, і тільки кутик рота смикається, наче від удару.

Читати і підтримати новинку можна тут

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Поговоримо про нову книгу?
А що, як я скажу вам, що моя наступна історія починається не з кохання, не з прекрасного палацу і навіть не зі знайомства з головною героїнею? Вона починається зі смерті. Точніше, з цілого поля мертвих. 1593 рік. Пхеньян. Корея
27 розділ Заборонений Кадр
Всім привіт моїм читачам! ❤️ Сьогодні в Забороненому Кадрі: Минуле іноді повертається зовсім неочікувано. Навіть тоді, коли ти докладаєш усіх зусиль, аби залишити його далеко позаду. Настя навчилася жити за власними
Оновлення
Рік пройшов, а я досі ведусь на нього, як уперше. Бляха. Не дивись так. Пізно. Він помітив. Це не зовсім так описує сцену, як було насправді, але мені подобається ця картинка. А як усе було насправді — читайте в розділі!
Новинка в жанрі фентезі!!!
Вітаю, мої любі читачі, колеги й гості блогу!!! Просто із величезним задоволенням нарешті повертаюсь до активної праці над своїми історіями. У житті склалось так, що змушена була на деякий час поставити на паузу свою творчість
Гості, гості)))
Вітаю, мої чудові ♥️ Одна чудова авторка, яку із задоволенням читаю, а саме Марія Залевська, ввела цікаву рубрику - походи книжкових героїв у гості одне до одного. І я її безсовісно позичаю))) А отже, завтра Кай
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше