Поговоримо про нову книгу?
А що, як я скажу вам, що моя наступна історія починається не з кохання, не з прекрасного палацу і навіть не зі знайомства з головною героїнею?
Вона починається зі смерті. Точніше, з цілого поля мертвих.
1593 рік. Пхеньян.
Корея охоплена війною. За міськими мурами лежать загиблі воїни, сніг просочений кров'ю, а між тілами блукає лисиця.
Їй байдуже до людських війн, перемог і поразок. Вона не розуміє, за що люди вбивають одне одного. Зате чудово розуміє голод.
І саме тут починається історія, що триватиме століттями.
? Народження дев'ятого хвоста
«Між ними, в місці, яке досі лишалося порожнім, проступила дев’ята — спочатку тонка, ледь відчутна, потім важка, справжня. Її поява була не подарунком. Вона розпорювала тіло зсередини.»

Дев'ятий хвіст мав стати вершиною її сили. Але замість тріумфу лисиця отримує біль, якого не знала навіть після найстрашнішого полювання.
Її тіло змінюється. Лапи стають руками, морда — людським обличчям, а замість звичного лисячого крику з горла виривається чужий голос.
Істота, яка досі була господинею власного світу, раптом не знає навіть, як користуватися своїм тілом.
? Незнайомка у відображенні
«У темній воді дивилося незнайоме обличчя.»
«Дев’ять хвостів. Дві руки. Дві ноги. Чуже обличчя.»

Уявіть: прожити сотні років, знати кожен запах лісу, чути здобич під снігом, відчувати небезпеку раніше, ніж вона з'явиться… А потім прокинутися в тілі, яке не вміє майже нічого.
Тепер навіть звичайне відображення стає загадкою.
❄️ Перший ворог
«Першим ворогом виявився холод.»
«У старому тілі вона вміла все, що їй було потрібно. У новому не вміла майже нічого.»

Ні розкішного вбрання, ні вірних слуг, ні захоплених чоловічих поглядів.
Лише чуже тіло, брудний одяг, знятий із мерця, босі ноги, зимовий вітер і голод, який нікуди не зник.
Вона вчиться ходити. Вчиться пити воду долонями. Вчиться розрізняти людські голоси.
І поступово відкриває для себе одну дуже цікаву річ: люди значно складніші за звірів. А іноді — значно небезпечніші.
⛩️ Брама до нового світу
«Вона підняла погляд на місто, з якого тягнувся дим, і вперше подивилася на його мури не як на перешкоду довкола здобичі.»
«Тепер вона могла пройти крізь браму так само, як проходили люди.»

Колись за цими мурами жили ті, на кого вона полювала.
Тепер вона може стати однією з них.
Але людське обличчя ще не робить істоту людиною.
І хто знає, чого страшніше боятися: дев'ятихвостої лисиці, яка навчилася ходити на двох ногах, чи людей, серед яких вона збирається жити?
? «Куміхо» — новий роман
Темне історичне фентезі, корейська міфологія, війни, інтриги, влада, кохання та безсмертя, яке далеко не завжди буває даром.
Це історія істоти, яка пройде крізь століття, змінить безліч імен і побачить, як навколо неї змінюється сам світ.
А сьогодні я показала вам лише її перші кроки.
І тепер мені цікаво: як ви думаєте, чи може істота, яка століттями полювала на людей, навчитися бути людиною?
І чи обов'язково їй узагалі цього прагнути? ??
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТаки вирішили взяти корейську міфологію?)
Ньюбі Райтер, Вона уже майже дописана, тож скоріше за все саме вона і буде. Хоча Казка вийде першою))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати