Завершення книги!
Сьогодня о 00:00 останній розділ та епілог!!

Анотація до книги "Вагітна секретарка для мажора"
Вчора було весілля його матері, а сьогодні вони прокинулися прикуті одне до одного й до ліжка кайданками.
«— Якого біса! Хто це зробив??
Переводжу погляд туди ж, куди й вона: на нас пара кайданок, пропущених крізь різьблене узголів’я ліжка та застебнутих на наших зап’ястях…
— Не я, точно. Я не любитель таких штук.
Але я, здається, здогадуюся, хто міг це зробити… Окрім цього виродка, мого новоявленого старшого брата, до такого ніхто б не додумався!»
«— Нагадати, що до зустрічі з тобою я була цнотливою?
— Нагадати, що ти була п’яна як портовий вантажник, коли ми завалилися в ліжко?»
Щоб виглядати старшим і досвідченішим, він говорить, що вдома, у Швейцарії, на нього чекає вагітна наречена.
А вона відмовляється прийняти таблетку для екстреної контрацепції…
***
В тексті є:
протистояння характерів
дуже відверто
вагітна героїня
бос та підлегла
неочікувана вагітність
***
Рандомні уривки:
"— Може, покликати на допомогу? — пропоную я дівчині.
— Угу, уперед, якщо хочеш познайомитися з кулаком мого батька й дечого позбутися!
— Дечого? Він візьме з мене гроші? — щиро дивуюся. Але я виріс у сім’ї банкіра, тому просто знизую плечима: — Скільки?
— Два…
— Два мільйони за цнотливість дочки? Непоганий у вашій сім’ї бізнес! Сподіваюся, у гривнях?
— Господи, ти справді такий тупий?
— Євро? — роблю круглі очі.
Дійсно круто! Дешевше буде з нею одружитися, ніж відкупитися…
— Ідіот! Два яйця тобі мій батько відірве, якщо застукає нас!
Хм… хріновий розклад… Але я не бачу іншого варіанту, крім як покликати на допомогу. Однаково нас скоро почнуть шукати, і якщо вже судилося познайомитися з кулаками її татуся, то краще швидше із цим розібратися і забути всю цю пригоду як страшний сон.
— Клич на допомогу, — пропоную дівчині.
— Ти ще тупіший, ніж я думала… — тяжко зітхає вона.
— У сенсі? — ображаюся я.
— Ти уявляєш, як це виглядатиме? Я кличу на допомогу, хтось відгукується, виламує двері, а тут ми — голі… Я прикута наручниками. Та тебе тут же відметелять, а потім ще й заметуть за зґвалтування!
— А нічого, що я теж прикутий?
— Та хто розбиратися буде…
— Капець! Тільки цього бракувало!
Знову мовчимо.
— У тебе є інші ідеї? — першим перериваю мовчання. Пора із цим закінчувати.
— Ні…
— Тоді клич на допомогу… Ми не можемо тут лежати вічно. Мені відлити треба!
— Треба було менше пити!
— Хто б казав…"
Уривок 2:
"— Господи, Едварде! Тобі треба терміново в лікарню!
Почалося!
— Я щойно звідти, мамо…
— Що трапилося, синку?
— А тобі Назаренко не доповів?
— Я хочу почути твою версію…
— Спіткнувся, налетів носом на стіну.
— А кісточки чого збиті?
— Мам, не починай…
— Це Єгор чи Григорій? Якщо Єгор, влаштую йому виволочку…
— А якщо Назаренко?
— Попрошу поговорити з ним Артура.
Тихо сміюся про себе. Ага, Єгору — виволочку… хотілося б побачити. І тим паче — татові. З цікавістю слухаю, що на це відповість Едвард.
— Мам! Не втручайся! Я сам з усім розберуся…
Настає пауза, і я вся подаюся вперед, прислухаючись. І, як виявилося, не дарма. Здається, починається найцікавіше!
— Це через це дівчисько Назаренка? Вероніку?
— А до чого тут Ніка?
— Вже «Ніка», значить…
— Ми працюємо разом.
— Я розумію, що ти вже достатньо дорослий, але послухай моєї поради — тримайся від цієї дівчини якомога далі! Вона не та, з якою варто спілкуватися спадкоємцю статку Бернців. Тим паче в її стані.
— А що не так із її станом?
— Вагітність без шлюбу — це розпутство!
Офігіти заява! Ледь не давлюся залишками пирога. Хто б говорив! Цікаво, що ж мажорчик відповість на це матусі? Уся підбираюся, щоб не пропустити ні слова із цієї захопливої та пізнавальної бесіди. Але замість продовження чую, як Едвард підходить до балкона та зачиняє двері… Прокляття… На найцікавішому місці!"
Уривок 3:
"До кінця тижня під пильним оком Єгора сиджу вдома. Як сиджу… Сидіти-то якраз я не можу. Перші дні лежу, а потім потихеньку розходжуюся, не ризикуючи вдягнути поки що навіть труси, не те щоб щось суттєвіше. Добре, що мати поки не приїздить, а Григорія Юрійовича і Єгора я вже майже не соромлюся. Хоч і не можу сказати, що охоче демонструю їм свій зад.
— Ну що, можна вже без мазі обійтися, — повідомляє нарешті Єгор.
— Тобто, я більше не споглядатиму твою фізіономію двічі на день?
— Як і я — твої сідниці, — тут же відбиває брат. — То ще видовище, скажу тобі чесно.
— Я радий, що ми взаємно щасливі.
— Ага.
— Як там Ніка? Не знаєш, коли вона додому повернеться? — наважуюся запитати.
— Не скоро…
Чорт! Я думав, небезпека передчасних пологів минула!
— Усе настільки погано? — не приховуючи, що нервую, запитую брата.
— Ні, після лікарні вона вирушить до тата. Там вони разом із Вікторією будуть під цілодобовим наглядом. А вона тобі нічого не говорила?
— Ні, ми не спілкуємося…
Єгор здивовано присвистує:
— Ну ти й влип, Едіку… — Єгор називає мене зменшуваним іменем на місцевий манір, чудово знаючи, що мене це бісить. — Ніка — дівчина жорстка, вона тобі такого не пробачить!
— Вона сама мене заблокувала!
— Мабуть, пропустив «сеанс зв’язку»? — сміється брат.
— Якось так. Не написав їй, коли з гарячкою валявся…
— Ну все, це зальот, бійцю!"
***
Едвард

Вероніка

Єгор

2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУііііі! Чекаю фіналу)))
Не хочеться, щоб вже епілог, хочеться ще і ще.❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати