Мій творчий шлях. Частина 1

У попередньому дописі я написала, що займаюся письменництвом уже близько десяти років (навіть більше). Але як так сталося, що за весь цей час я не маю жодної опублікованої книги й майже ніхто про мене не знає? За десять років можна ж було хоч щось зробити, чи не так?

Отож, хочу поділитися своєю історією та розповісти про свій не надто легкий творчий шлях.

Усе почалося з того, що ще підлітком я натрапила на допис із назвою «18 книг, які тобі варто прочитати до 18-річчя». Чомусь я вирішила, що справді маю прочитати всі ці книги. Тим паче, тато завжди заохочував мене більше читати. (Він просто не знав, у що це виллється.)

Отож, я взялася за читання. До мого 18-річчя залишалося ще кілька років, тож часу було достатньо.

Спойлер: із того списку я прочитала щонайбільше чотири книги. Але саме вони, а конкретніше - книга «50 днів до мого самогубства» (чи щось таке), посприяли тому, що я полюбила читати.

Я зрозуміла, що книги зовсім не обов'язково мають бути нудними, як ті, що я бачила на полицях у тата.

Після цього я почала відкривати для себе сучасну прозу, любовні романи та фентезі. Книга за книгою я дедалі більше занурювалася в цей новий для себе світ.

А тепер ще один цікавий факт про мене. Я любила уявляти себе героїнею якогось фільму ще задовго до того, як почала читати. Моя уява завжди була дуже яскравою.

Я ходила до музичної школи, а дорога туди була довгою. Щоб не нудьгувати, я вигадувала різні сценарії у своїй голові. Ба більше, навіть розмовляла сама із собою. Певно, психіатри могли б поставити мені якийсь діагноз, але, на щастя, ніхто про це не знав. ?

І ось одного дня я подумала: а може, люди саме так і пишуть книги? Спочатку створюють цілі сценарії у своїй голові, а потім просто записують їх на папері. Хоп - і книга готова!

Хто ж тоді знав, що написати книгу - це не просто «хоп»? Але 15-річна я настільки захопилася цією ідеєю, що вирішила заявити батькам про свій новий задум. Вони погодилися, адже вже звикли до моїх авантюр, і, здається, навіть не надали цьому особливого значення.

Якими ж здивованими вони були, коли вже через чотири місяці я читала їм власний підлітковий роман про 15-річну дівчинку!

Моя мама тоді навіть плакала. Причини я досі не знаю. Можливо, це було настільки погано, що вона не могла стримати сліз. А можливо, навпаки, настільки добре. Або ж вона просто раділа, що її дитина нарешті довела щось до кінця й написала аж цілу книгу!

Після цього я продовжувала писати оповідання та різні історії, які, звісно ж, давала читати рідним і друзям.

А потім вирішила взятися за нову історію. Цього разу про дівчину, яка втратила батьків і переїхала жити до старшої сестри.

На жаль, цю книгу я так і не дописала. Порівнюючи власну писанину з творами, які читала, я почала розуміти, що мій текст далеко не ідеальний. Тоді вирішила, що мені потрібно більше читати, вчитися та набиратися досвіду.

Саме цим я й зайнялася. Читала і сучасну літературу, і класику, знайомилася з українськими творами: «Україна в огні» Олександра Довженка, «Тигролови» Івана Багряного, віршами Ліни Костенко та багатьма іншими.

А до письменництва повернулася аж майже через три роки — вже в інституті.

Але про це розповім у другій частині, адже цей допис і так вийшов доволі довгим. ❤️

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Вам повезло із батьками)

Інші блоги
Оновлення і сюрприз
Вітаю, мої чудові ❤️ Рівно о 00:00 вас чекає гаряче оновленя. У Кая та Міри таки зірвало запобіжники. Звісно ж, все "для здоров'я" і зняття напруги перед черговим дедлайном. І, звісно ж, ми "щиро віримо",
Моя перша авторська річниця! ✍️♥️
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡ Сьогодні рівно рік, як я стала авторкою на Букнет! ✍️ Саме цього дня рік тому на платформі з'явилися два перші розділи моєї книги «Його залежність». І я досі пам'ятаю те
Я потихеньку намагаюся повернутися ❤️
Мої любі, насамперед хочу сказати вам величезне дякую. За вашу підтримку, теплі слова та коментарі. Повірте, для мене це дуже багато означає. ❤️ Я потихеньку намагаюся повертатися до роботи. Не так швидко, як мені хотілося
Досьє на ректора та відео-сюрприз!
Мій особистий шпійон проник у архіви Академії та зміг видобути нам секретні особисті справи! Подивимося, що приховує від нас ректор? ;) Як вам ця неординарна особистість? Інтригує, чи не так? Якщо ви раптом пропустили
Завершення книги!
ВАГІТНА СЕКРЕТАРКА ДЛЯ МАЖОРА Сьогодня о 00:00 останній розділ та епілог!! Анотація до книги "Вагітна секретарка для мажора" Вчора було весілля його матері, а сьогодні вони прокинулися прикуті одне до одного
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше