Шрами, які тримають небо: історія Любомира

Привіт всім. Знаю, що ви звикли бачити мої історії легкими, емоційними та сповненими затишку (адже це справжні «книги для душі»), але іноді герої вимагають розповісти їхню темну, болючу виворітну сторону. Ту, яка була до того, як у їхнє життя прийшло світло.

Сьогодні я хочу привідчинити завісу і дати слово Любомиру з книги "Гірське серце". Чоловіку, який виглядає як непохитна скеля, але за цією мовчазною стіною ховає шрами, що їх не змити роками...

Історія Любомира

Я вже був одружений. Її звали Мар’яна. Ми вчилися в одному класі в горах, знали одне одного з самого дитинства. Разом бігали лісами, разом виросли. Коли побралися, мені здавалося, що попереду в нас ціла вічність. Я тоді якраз сів за креслення — хотів збудувати для нас великий, світлий дім на полонині.

А через три місяці після весілля у неї діагностували рак. Четверта стадія. Лікарі лише руками розводили.

Я робив усе, що міг: продавав усе, що мав, шукав клініки, молився, тримав її за руку ночами... Але хвороба виявилася сильнішою. Мар’яна згоріла за кілька місяців. І разом із нею в мені померло все.

Після похорону я пішов із дому й закрився на старій закинутій лісопильні в горах. Нікого не хотів бачити. Просто сидів у темряві й пив горілку цілодобово, бо на тверезу голову дихати було неможливо — усе всередині випалювало попелом. Мені здавалося, що моє життя скінчилося, що я більше нікому не потрібен і сам собі не господар.

А одного дня двері тієї лісопильні просто вибили з петель.

Приїхали мої хлопці — Арсен і Дан. Я тоді кидався на них як поранений звір, ліз битися, кричав, щоб забиралися геть. Дан тримав мене залізною хваткою, поки я не виснажився настільки, що впав на підлогу без сил. А Арсен сів поруч у тирсу й почав говорити — жорстко, прямо, без жалю, витягуючи мене з того болота слово за словом, поки я не протверезів і не почув його.

А через три дні приїхав Давид. Він тоді тільки починав допомагати батькові у бізнесі й поставив на кін усе, що мав. Зайшов, кинув переді мою на стіл товсту теку з кресленнями й сказав:

— У мене є замовлення. Я не знаю в усій країні нікого, хто зробив би це краще за тебе. Але якщо ти зараз не зберешся й не візьмешся за роботу — я втрачу все, що маю.

Він знав, що мене врятує лише відповідальність за іншу людину і робота руками. І це витягнуло мене з прірви.

Я підвівся, взяв у руки стамеску й креслення — і з того дня почав будувати занову. Але серце своє закрив наглухо. Був певен, що з жінками й любов’ю для мене все скінчено назавжди.

Поки у дощ не зустрів Ксенію.

Як вам така історія його минулого? Чи відчувається ця сила чоловічого братерства і чому він тепер так оберігає своє щастя? Діліться думками в коментарях!

 Всім спокійного вечора та мирного неба.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Чуттєво!♥️♥️♥️

avatar
Ромул Шерідан
17.11.2026, 21:35:49

У Вас гарні історії. Душевні. І герої зовсім не позбавлені власних травм і тіней минулого. ♥️♥️♥️

avatar
Оксана Дичка
17.11.2026, 21:29:55

❤️❤️❤️

Інші блоги
Сподіваюся, ви не боїтеся мерців
Елларіель зі Зв'язаних вже добряче набридли вибрики свекрухи та її марні потуги перехопити владу. Словом, самі напросилися. Не варто злити некромантку. Важкі кам'яні плити зрушувалися з місць. Скрипіли старі дверцята
❤️фентезі-новинкаヽ(✿゚▽゚)ノ❤️
Всіх вітаю! Сьогодні вийшла моя фентезі-новиночка Академія Джоунбао. Магія Творення Меріен усе життя вважала себе магом вогню, адже стихія підкорялася їй із дивовижною легкістю. Коли батько вирішує видати її заміж,
♥️візуал Ясмінки і Макарчика♥️
Привітик зайчики♥️ Сьогодні, нажаль, оновлення не буде до книги "Слабкість Біса. Його наречена" по сімейним обставинам. І, щоб ви не сумували, принесла візуали з маленьким комочком :) Уривок: Демидів мовчить
Та що там за Бернард?!)))
«Терміново потрібна відьма»: оновлення вже на сайті! Приємного читання♥♥♥ — Ренаре, чому ти її так рано відпускаєш? — цей голос, без сумнівів, належав Аврелії. І він був надзвичайно жорстким. —
Венера ✨ Дениця⚡7/7
⚡ Доброго вечора, шановна творча спільното!✨ Ще чотири століття тому Галілей вдивлявся у світ свого телескопа, спостерігаючи за планетою, яка часто сяяла на ранковому небі на сході тонким серпом. У народі її називали
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше