Самайн. Вітер і вогонь
(казка завершена)


Переді мною відчинилися ворота, за якими виднівся засніжений сад і темна будівля, вкрита візерунками інію, — мабуть, замок Кейлік Бхір, зимової відьми. Місце загадкове та таємне, про яке майже ніхто не знає, бо відьми добре оберігають свої секрети.
— Темної ночі, лорде, темної ночі вашій супутниці... — Страшний і потворний відроджений дух з’явився перед нами, обличчя його примарне перетинали рвані шрами, а дикому вищиру позаздрив би лісовий звір.
— І тобі кошмарних, — відгукнувся лорд фейрі.
А в моїх руках чарівним чином опинився вінок із чорних троянд. Вони пахли гіркотою опівнічних трав, і оксамитові пелюстки танцювали з прохолодним вітром.
Я повернуся до тебе, мій королю. Дочекайся мене.