Всім привіт! 

Запрошую читтати нові розділи Химер Калітрасу

Морська подорож продовжується, попереду нові зустрічі, пригоди, романтика , і чергові загадки які герої мають розплутати. Дякую всім, хто мене підтримує, всіх люблю!

— Благай пробачення! — рикнула Кая. Її ікла видовжилися, руде волосся розлетілося, наче скуйовджена грива. — Кажи, що я найкраща сестра і мама!

Мара показала власні, більш елегантні ікла. Каїна шия була у сантиметрах від її обличчя, яремна вена билась рівними потужними поштовхами, і їй до одуріння захотілося встромити ікла, щоб напитися гарячої смачної крові. Останній раз вона бенкетувала у Ділі, з Текумі…Потрібно було відволіктися від таких таких поривів… 

— Морський троль — краща сестра, ніж ти!

Куди сягало око, можна було без перешкод розгледіти найвіддаленіші куточки морського дна: скелі, килими водоростей, косяки риб. Поверхня океану не створювала жодного візуального бар’єра — вона залишалася прозорою, наче… скло.

Наче у відповідь на її заклик, на палубу спікірував Тайрен. Його важка туша хитнула яхту так, що Мара ледь не полетіла за борт, ухопившись за поручні в останній момент. Дракон роззявив пащу, і просто їм під ноги ляпнула глиба тремтячого прозорого слизу. Чара зойкнула, підскочила й запхала руку просто в це желе.

— Очманіти, бляха! — племінниця озвучила їхні спільні думки.

Кая миттєво вхопила доньку за комір і почала відтягувати від нової «іграшки»:

— Чаро, не можна чіпати невідомі предмети! Вони можуть бути отруйними!

— Але мамо! Воно прикольне! Спробуй сама!

— Я Сайлас Фінн. Живу тут, маю обсерваторію, спостерігаю за зірками та займаюся розкопками, — відрекомендувався стариган. — Гадав, ви зі служби доставки, тож приплив потопити нахрін ваше судно. Ці виродки прострочили моє замовлення на пів року!

— Може… запропонувати каме? У мене ще залишилося трохи, беріг на особливий випадок.

Сайлас Фінн  потрусив головою. 

— Терпіти не можу цю слизьку бридоту, синку. Запропонуй мені краще соковитий стейк із кров’ю і пів літра пенички. Жах як скучив за дільськими делікатесами!

— Дід крутезний, — почув Келан шепіт Чари.

– Так доню, принаймні у їдлі він розбирається.