Запрошую на читання.

Жанр: молодіжна проза

В тексті є: студенти, гумор, любовний трикутник, нотка детектива 

– Так, я іду знайомитися. Он із тим брюнетом. – очі Оксани спалахнули азартом і вона зробила крок уперед, але Лера тут же перехватила її під руку.

– Придержи коней, – різко сказала Лера. – Ще встигнеш.

– Так підуть же. Я хочу дізнатися хоча б ім'я і номер кімнати.

– Почекай. – знову заперечила Лера. – Для початку потрібно знайти свою кімнату.

– Дівчата, нам пощастило. – почули ми веселий голос Віки, котра вийшла з-за вугла із ключем в руці. – Ми на першому поверсі, в п'ятій кімнаті. Ідемо займати місця.

– Эх, всі веселощі мимо нас. – розчаровано промовила Оксана.

– Знаєш, я підтримаю ту незнайомку. – промовила Лера. – Ми сюди дійсно вчитися приїхали, а не за хлопцями бігати.

Сьогодні нова глава.

Читати тут.

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Важливе оголошення для читачів
Любі читачі! Хочу поділитися з вами невеликою новиною щодо «(Не) бракованої». У процесі написання історія розрослася настільки, що я вирішила розділити її на дві повноцінні книги: «Бракована» та «Небракована». Перша
Факел — це смолоски́п чи фа́кел?
У книзі ми розкриваємо понад 1000 прикладів, де одному московському слову відповідає кілька українських. Долучайтеся — разом відкриваймо багатство нашої мови! ☝ Ключова думка. Запам’ятайте! ☞ Смолоскип освітлює
Рецензія на книгу «між нами сорок років»
Це історія про дівчину Лару, яка раптом потрапляє з 2020 року в 1980-й. Вона нічого не розуміє, боїться і сумує за своїм життям. Але саме там вона знайомиться з Юрієм і поступово закохується в нього. Мені сподобалося, як
Ех, охоронниця... Лорд буде незадоволений...
— Подивися, Ліано, які цього року троянди! — Паула тягне мене до акуратно підстриженої клумби, та її обличчя світиться майже дитячою радістю. — На диво гарні, пані Пауло, — відповідаю я щиро, хоча вчора
Старші брати й мають бути суворими?
Після пігулки та обробки Єгор виходить зі спальні, і я сподіваюся, що він нарешті звалив до себе. Але хвилин за п’ять він повертається з повною тарілкою їжі. — Ти ще тут?? — обурююся я. — Ага, і нікуди не подінуся,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше