Наша Еліра, як завжди з ранку, у бойовому настрої)))

— Доброго ранку, Ваша Високосте, — привітався я, відкладаючи документи. — Сподіваюся, Ви добре відпочили?

— Чудово, генерале. Настільки чудово, що мене навіть не спромоглися розбудити вчасно!

Я повільно звів брову. Тайрен поруч ледь помітно всміхнувся. Схоже, день обіцяв бути цікавим.

— Вас щось не влаштовує?

— Мене не влаштовує, що ви знову розпоряджаєтеся моїм часом, наказуєте служниці, коли мене будити, і навіть вирішуєте, що я повинна їсти! Хто взагалі додумався приготувати окремий сніданок, коли солдатам і без того вистачає роботи?

Я не втримався від усмішки.

— Мабуть, цілитель помилився з дозуванням настоянки. Замість заспокійливого вона подіяла як бойовий еліксир.

Тайрен тихо пирхнув. Еліра кинула на нього обурений погляд, а потім знову повернулася до мене.

— Я цілком серйозно, генерале!

— Як і я, — запевнив її, хоча стримати насмішку виявилося непросто. — Після вчорашнього я вирішив, що Вам не завадить кілька додаткових годин сну. А щодо сніданку, то не бачу причин відмовляти принцесі у звичному харчуванні лише тому, що Вам раптом захотілося перейти на солдатський раціон.

Вона повільно видихнула, мабуть, намагаючись опанувати роздратування.

— Я вдячна за турботу, але надалі прошу не вирішувати все замість мене. І, якщо вже ми заговорили про дорогу, хочу нагадати, що збираюся продовжити подорож верхи.

Завтра о 5 ранку на вас чекає оновлення тут:

"Темний генерал. Шлюб з ворогом"