Варто було мені спуститися нижче — слава Богу, сходинки підсвічувались, — як з усіх боків запалали сотні маленьких кольорових вогників: жовті, білі, золотисті, червоні, блакитні, зелені… Нитки гірлянд, які я, мабуть, не помітила, коли було увімкнено освітлення, засяяли, занурюючи мене в атмосферу казки… Я застигла, вчепившись у перила, бо мені перехопило подих. У прямому сенсі слова запаморочилося в голові… Всі кудись зникли: і гості готелю, і персонал.

Була лише я. В джинсах і Деновому чорному світшоті — мов принцеса, що сходинками палацу спускається на бал, де на неї чекає її казковий принц… Я моргнула кілька разів, бо до очей раптом підступили сльози.
— Олесю, — а ось і він: моя винагорода чи моє покарання? — Давай мені руку, маленька.
Підходить й простягає мені долоню. Вкладаю свою руку до його гарячих пальців, він стискає. І цієї миті немає нічого більш крихкого і більш надійного на світі, ніж цей жест…

— Ходімо, люба, — веде мене за собою.

♥︎Повернути руду♥︎ - думаю, свіжі оновлення не залишать вас байдужими... Бо там ураган емоцій! Буду дуже рада дізнатися, що ви думаєте про останні події в книзі!

Дякую за розкішні коментарі та за неймовірну підтримку моїх книг!

Обіймаю!

Ваша авторка)