Розділ, який реально читається на одному диханні. 

Шухляда, в якій лежать вісімнадцять листів. Жоден не відправлено.

Двадцять п'ять років дві жінки чекали одного дзвінка. І кожна була впевнена, що чекає лише вона.

У розділі 9 Марі нарешті приходить на вечерю з Леонорою. Без костюма, без маски, без презентації. Леонора бере її руку й торкається шраму на мізинці. Тремтячими пальцями.

А потім дістає з шухляди пожовклий конверт.

Хто його писав і що там було? Чому Леонора не відповіла? Це і є «Лист без відповіді».

Але це лише половина розділу. Бо Марі ставить Леонорі питання про того, хто колись зламав її тітці життя. А Леонора відповідає:

«Я знаю, як його звали. Але не скажу вам цього сьогодні».

І додає:

«Прізвище ви вже знаєте. Воно висить над ресепшеном щоранку. Просто прочитайте його уважніше».

А ще в цьому розділі:
☕ Джеймс обіцяє «я завжди тут» і ставить руку на спинку її стільця.
? Себастьян складає рейтинг пончиків і двічі їх перевіряє.
✉️ Мама Марі відповідає на дзвінок на першому гудку й питає: «Вона показала тобі лист?»

І просить про одне: «Не йди до нього одразу».