Ще, здавалося, вчора один зухвалець хвостиком ходив за нашою Аїрою, дорікав за "манери", а сьогодні вже тричі пошкодував про це.

– Розкажи щось про себе.

Каель кинув на неї лінивий погляд, коли наздогнала.

– Не думав, що настирливість передається, – мовив відсторонено, ігноруючи прохання, як і тисячу разів до цього.

– Не скаржся тепер, гаразд? Ти був тим, хто дорікав за мої “манери”, – не відступала Аїра. – Готуй тепер відповіді.

– Що саме тебе цікавить? Життя середньостатистичного демона майже нічим не відрізняється від людського.

– Але ти не середньостатистичний демон. Здебільшого ні, звісно… але дещо натякає на аристократичне походження, – склала руки за спиною, зиркнувши вимогливо.

– У якому, вибачте, місці? – відгукнувся Лорен звідкись попереду.

– А ти не підслуховуй, – дорікнула дівчина.

– Краще б ногами швидше перебирали – ви відстаєте, – нагадав хлопець.

Аїра вже шукала щось, що стане знаряддям покарання. На жаль, очі бачили лише каміння. І що цей нахаба очікував від звичайної дівчини й аристократа?

– За нас не хвилюйся. Я й тебе спіймати зможу, якщо послизнешся, – Каель подарував йому ідеальну усмішку.

Лорен буркнув щось і наздогнав решту.

– Не змінюй тему в тисячу перший раз, будь ласка.

– Пізніше. Тут не зовсім доречне місце для розмов, – видихнув приречено.

– Обіцяєш?

Демон виразно кліпнув замість відповіді.

– Точно?

Хлопець показав їй свою долоню. На світлій шкірі закарбувався чорний знак.

– А це не боляче? – поцікавилася зачудовано.

– Буде, якщо не дотримаю слова. Не відволікайся, будь ласкава.

Аїра проковтнула решту цікавості. Тепер намагалася запам’ятати кожне питання.

Але чи пройде допит так гладко, як планувалося? Аякже! Одразу після слизької гірської дороги, крапельки смертельної небезпеки й...

Аїра різко вдихнула, ніби тіло вже знало: це востаннє. Очі заплющилися.

Удар вибив із легенів все повітря. Але болю не було. Дивно. Тіло ніби зависло в повітрі, ніби…

– Тримаю, – напружено, але зібрано пролунав знайомий голос.

...

Дівчина майже усміхнулася.

Черговий вибух пролунав десь збоку, зовсім близько. Вона зойкнула. Повітря наповнив металічний запах.

Словом, треба трохи почекати.

А поки що пропоную поглянути на нові візуали!

Хтось трошки забруднився, але зухвальцем це бути не заважає... (розділ 5.2) 

Повисимо трошки - чому б ні?) (розділ 7)

А що буде далі - дізнаємося вже опівночі. До зустрічі на сторінках книги!

З любов'ю, ваша Анна Пономар ❤️