Надихнулась захопливим блогом   Лекси Т.Кюро, тож, вирішила і собі поділитися з вами історією створення своїх героїв)

Неодмінно ходіть почитайте, той блог просто неймовірно цікавий!

Направду, я не так часто працюю з прототипами, нерідко на ролі деяких героїв я уявляю когось нереального настільки чітко, що не можу під це підібрати справжнього актора, співака чи модель. Та все ж кортить поговорити про героїв циклу Aeternum Confrontation, бо як ви вже встигли помітити: прототипи у деяких цілком собі конкретні))

Ізуель

У період створення першої версії Novum Initium, я перерила чимало інформації про янголів і нотувала собі всі фрагменти, які б хотіла перевернути з ніг на голову і адаптувати під себе. Та головну героїню мені кортіло створити з нуля. У моїй уяві то була персонажка відмінна від того, що можна було знайти у всіх відомих нам джерелах)
За основу більшої частини янгольських імен у цьому циклі є подібний суфікс /ель/- /єль/. Мені завжди подобалось ім'я Ізабель (саме Ізабель, не Ізабелла), певно "провина" за це на Кассандрі Клер та творцях екранізації її книг, адже персонажка Ізабель Лайтвуд, зіграна блискуче Емерод Тубією, моя улюблена з усієї історії. Тож, я взяла частинку цього імені і додала вже відоме нам закінчення.

Ізаель звучало трохи кострубато і надто вже "в лоб", тож я вирішила дещо змінити на вже відоме нам  Ізуель.

Конкретного візуального прототипа у Ізуель не було, я чітко уявляла її зовнішність, золотисте довге волосся і очі, що змінюють відтінок від сріблястого, до сталевого. Зараз, звісно, я маю чіткий візуал, завдяки ШІ-генератору зображень, втім тоді, у 2018-му, про таку візуальну підмогу можна було лише мріяти)

Люцифер

Цей герой від початку був без візуального прототипа. Мені кортіло показати його привабливим, як усі янголи, та при цьому щось у ньому мало відштовхувати. Характер персонажа, в цілому, певне мій улюблений. Іронічний, ерудований, схильний до довгих монологів із відмінним почуттям гумору та попри загальну думку -- із великим серцем. Такі персонажі мені завжди пишуться найлегше, неначе хтось із них перехопив клавіатуру і пише сам себе у режимі реального часу. Певно тому, кожна поява Фера досить невимушена і карбується у пам'яті.

Тео Джером

Цей герой не мав прототипа і не задумувався із ним.

Мені кортіло показати когось юного, приємного й цікавого, та не кортіло робити його зовнішність аж занадто яскравою. Все ж, у першій частині основний акцент на янголах та демонах. Тож, смертні тут мали виступати контрастом як зовні, так і особистісно.

Реджина Пейтон

Теж була створена без прототипа із тією ж метою.

А от щодо їх батьків історія дещо інша)

Скайлер

 мати Реджини, мала цілком реалістичний прототип солістки "The Pretty Reckless" Тейлор Момсен.

Анґус

Тата Реджини я від початку уявляла у ролі Майка Керра, соліста гурту "Royal Blood".

Моніку і Дастіна, батьків Тео, я занотувала ще давно, як вперше подивилась "Ті, кого не можна цілувати", тандем Вікторії Джастіс та Пірсона Фода здався мені доволі органічним.

 Тож, саме так я уявляла цю пару в юності)

Tale Fatum / Talis est Obsessio

Азраель від початку теж не мала свого "живого" прототипа. Оскільки спільною рисою із Люцифером був колір очей, я зберегла його, а от щодо кольору волосся довелось поміркувати. Були у мене варіанти платинового кольору волосся, та всі вони не давали потрібного ефекту, тож я спинилась на попелястому. Це своєрідний натяк на те, що душа Азраель значно старша за душі архангелів, та й робота її, багато в чому складніша.

Щодо людських персонажів цієї книги тут і з візуалів все давно було зрозуміло)

Джим Габріел Торнтон

Щодо прототипа тут все очевидно: це неймовірний Бен Барнс

Направду з пошуком імені для Джима я кілька разів дійшла до глухого кута. Річ у тім, що у чернетці, складеній у 2022-му році, його персонаж мав ім'я Габріел. Я люблю це ім'я і мені кортіло дати його саме цьому персонажу. Але на момент складання чернетки, Novum Initium мала геть інший вигляд і персонаж архангела Ґабрієля там навіть не з'являвся. Тож, коли я перейшла до роботи над Tale Fatum вже цього року в березні, довелось шукати нове ім'я для детектива Торнтона, аби читачі не плутались між персонажами)

Я склала список імен і підставляла їх під прізвише, допомагала і подруга, що знала про мій задум і потирала рученята, ще не підозрюючи які випробування я готую прототипу Бена Барнса. Словом методом підбору я все ж обрала ще одне чоловіче ім'я, що завжди мені імпонувало. І так він став Джимом) Хоча, від Габріела повністю я не відмовилась, тож це ім'я стало його другим. Ну, а Вів, у вже своїй звичній саркастичній манері зробила з цього іронічне прізвисько Габбі)

Тайлер Честейн

Тут в цілому теж без зайвих слів Білл Скашгорт)

І Джима, і Тайлера я від самого початку уявляла саме такими.
Оскільки обоє героїв так чи інак зав'язані на Вівіці, мені було важливо, щоб вони були різними не лише характером, а й зовні.

Тайлер герой, що має дивовижну силу: він контрастує з кожним героєм у сцені. Навіть із Вів, хоч вони часом віддзеркалюють одне одного. Пишучи цього героя, я уявляла саме гру Білла, бо він як актор дуже різноплановий і такий персонаж, на перший погляд, зрозумілий, та на ділі з купою власних тарганів, був би у його виконанні напрочуд колоритним. 
Ім'я Тайлер мені імпонувало, та якось складалось, що жодному з уже напрацьованих робіт воно не дуже пасувало. Чому саме Тай, розкажу трохи згодом).
Думаю і Тай, і Есті, і Вів, всі троє підібрали собі імена, що підходять і характеризують їх значно краще за справжні. Тож, у певному сенсі, Тай сам обрав для себе це ім'я, і мені воно дуже навіть подобається)

Естефанія Емерод

На початку цього опусу, я згадувала про екранізацію "Тіньових Мисливців" та свою улюблену персонажку книг і серіалу зокрема. Тож, тут даю легкий поштивий кивок в бік Емерод Тубії, адже прізвище, яке Есті свого часу сама для себе вигадала, напряму пов'язано із її прототипом.

Я бачила її саме такою: у глибині душі дуже вразливою, та зовні зібраною, сильною, здатною захистити близьких. Її сформував біль пережитого, та вона до останнього не дає йому зламати її. Вона справжня красуня, витончена і тендітна, та за цим криється неймовірна сила та вправність. Коли більшу частину життя тебе недооцінюють, ти вчишся використовувати це на власну користь. Естефанія саме з таких)

Томас Гаррінгтон

Цей герой в цілому не мав конкретного прототипа.
Я довгий час шукала когось, хто б відгукнувся мені і підійшов під ту картинку, яку я склала у голові. Проте так ніхто і не викликав потрібних емоцій. Тож, його було згенеровано.

Але: ще до того як я вирішила додати Томмі до "основного касту" історії, я мала для нього геть інший типаж (і без фламінго, уявіть) тоді на думку мені спадав Коннор Мейсон, соліст гурту "Nothing but Thieves".

Та все ж згодом, коли Томмі вже поріднився з усіма, й зі мною теж, я почала уявляти його геть інакше.

Морін Колтрейн 

Прототипом героїні я обрала Фібі Воллер-Брідж

Ця персонажка взагалі спонтанно стала частиною історії. Я не планувала її, та їх взаємодія із Джимом у першій сцені Морін мене зачепила і я захотіла зробити їх давніми друзями. Морін в цілому персонажка, що навіть рідко з'являючись "у кадрі" вибиває двері з ноги. Тож, і уявляла я її гострою на язик, іронічною та кумедною. Мені не хотілось давати навіть натяків на романтичну прив'язаність між нею та Габбі, тож цю межу я зазначила на початку. Міркуючи, щодо образу, мені хотілось, щоб персонажі відчувались спорідненими, як брат та сестра. І я мимохідь тоді замислилась, а чому б їм не мати спільні візуальні риси? Якщо Джим у нас темноволосий красень із темними очима, чом би й Морін не мати схожого опису? У якомусь сенсі, зближення із Морін полегшило відчуття втрати рідної сестри Джима, адже вона опинилась поруч, коли була потрібна. Тож він підсвідомо асоціює її із частиною власної родини. Саме тому, я обрала для неї саме Фібі Воллер-Брідж. Тут склалось все: загальний вайб персонажа і взаємодія у сценах, тож уявити когось іншого мені вже просто не вдасться.

Даніель Діаз, він же Андрес Аґілар 

Для ілюстрації брата Есті я навіть нікого не шукала, моєю першою асоціацією був актор та модель Джейсон Діаз, тож, саме він і став нашим Андресом)

Кортіло, щоб у них із Есті були бодай якісь спільні риси, та при цьому обоє відчувались дещо інакше) Тож, наш Андрес, знайшов мене сам, його фото "висіло" у моїх архівах, ще після перегляду серіалу "Жирним шрифтом"))

Натанієль Торнтон

Тут я, знову ж таки, шукала актора, хто в цілому органічно б вписався у роль мудрого тата детектива. Колючний, пронизливий погляд Джеремі Айронса, перша моя асоціація) Тому я обрала саме його.

Ну, нарешті, Її Величність, Вівіка Гейдж.

В цілому, я маю за звичку нотувати імена, які здались мені цікавими, незвичними або просто милозвучними. Маю навіть у нотатнику під це окрему сторінку)
Де саме мені трапилось ім'я Вівіка, я вже й не пригадаю, та воно давно чекало на свій час. Воно у мене асоціюється із чимось фатальним, нестримним та забороненим. І, безперечно, з чимось яскравим, адже це ім'я мені перегукується із англійським словом "vivid".

Із прізвищем була у мене кумедна історія. Щороку я маю списки сезонних переглядів кіно та серіалів (така в мене система, і ні, мені не набридає), так от на літо мені припадає перегляд всіх частин "Крок уперед". У першій частині був персонаж, зіграний Ченніггом Тейтумом, на ім'я Тайлер Гейдж. Власне, ім'я Тайлер я "смикнула" для героя згаданого кілька пунктів тому, ну а "безхозне" прізвище чудово пасувало до імені Вівіка. Бо скільки зі своїх архівів я не підбирала, жодне не сиділо "як влите", окрім цього))

Конкретного візуального прототипа у Вів не було. Мені хотілось описати яскраву і розкішну фатальну жінку, спираючись на асоціацію, що виникає у моїй голові, при цих словах. Вівіка це перш за все образ. Лоск старого Голівуда, розкішна сукня, дорогий парфум. Чіпкий погляд, приємний мелодичний голос, коли вона рухається, весь світ затамовує подих у її присутності. Такою я бачила Вів — жінкою, що здатна прикувати до себе всі погляди.

Вона може зачарувати, як Серденько Кейн Ковальчик,

вразити, як Френсіс Стівенс,

схопити і не відпускати, доки не отримає своє, як Феллон Керрінгтон (із ребута 2017-го),

вона дозволяє собі бути хижою, як Селіна Кайл,

або ж просто жорстокою та дзвінкою, як Еллі Драйвер.

Вівіка ніколи не була чимось одним, у ній всього потроху, ще ложка перцю, дрібка вразливості, пістолет у кобурі і дуля у кишені.

Як вже можна помітити: найбільше прототипів все ж мали люди. Щодо янголів та демонів я не уявляла когось конкретного, лише користувалася тим образом, що народжувався у моїх асоціаціях, коли я промовляла вголос те чи інше ім'я. Тож, тут знову ж таки тішить можливість згенерувати зображення того персонажа, яким він уявився.

Якось так) Дякую, що дочитали аж сюди, всім мирного вечора!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️