1 413
Talis est Obsessio 18+
Трилер
Кайла Броді-Тернер автор
В процесі ·
229 стор.
· Регулярно оновлюється
“Aeternum confrontation”
Анотація до книги "Talis est Obsessio"
Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?
Книга є спін-оффом до "Tale Fatum". Втім, за бажанням, книгу можна читати окремо.
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?
Книга є спін-оффом до "Tale Fatum". Втім, за бажанням, книгу можна читати окремо.
янголи і демонизолоті_фантазіїпристрасть та протистояння характерів
Зміст книги: 32 глави
Останнє оновлення: вчора
88 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю, друзі!
Оновлення регулярно: через день опівночі✨
Книга є спін-оффом до другої частини серії "Aeternum Confrontation", втім, її можна читати окремо!
До книги вже є тизер, що має налаштувати вас на атмосферу книги: https://www.instagram.com/reel/DY92FXpo7L7/?igsh=NHR1NzFjODd0MXpr
Дуже болісний і сильний розділ. Особливо вразило, як через дитячі спогади поступово відкривається причина внутрішнього болю героїні. Читаєш і щиро співпереживаєш Естефанії. Такі розділи надовго залишаються в пам'яті. ❤️
Natalia Borysova, Щиро Вам дякую за відгуки та враження, це дуже цінно для мене як для автора❤️
Є біль, який не завжди видно зовні, але він змінює людину зсередини. Мені здається, саме це дуже тонко передано в цьому розділі. Дякую за глибину емоцій і за героїню, якій щиро співпереживаєш.
Natalia Borysova, Дякую, що читаєте❤️
Читаючи такі розділи, ще раз розумієш, що найважчі битви часто відбуваються всередині людини. Дуже сподобалося, як Ви показуєте внутрішні переживання героя. І дякую за щире звернення до читачів наприкінці -воно справді торкається серця. ❤️
Natalia Borysova, Згодна із Вами, часом ми навіть не задумуємось яка боротьба відбувається у душі оточення
Дякую Вам❤️
Початок дуже атмосферний... Так гарно переплітаються містика, внутрішній стан героїв і сам опис місця, що ніби сам опиняєшся поруч із ними.
Natalia Borysova, Дуже Вам дякую, приємно, що історія Вам цікава❤️
Оце так поворот! Невже Томмі погодився? Дуже цікаво. Але що скаже Есті?
Ромул Шерідан, Дізнаєтесь у наступних розділах)
Дякую за відгук!❤️
Все ж, важко переживає Есті розрив з Асмодеєм. Ну, така вже одержимість. Але хоч брата зустріла)
Ромул Шерідан, Дякую Вам за відгук❤️
де проходить межа між коханням і одержимістю. Це одна з тих тем, яка змушує замислитися. Бажаю книзі багато вдячних читачів! ❤️ Підписалася на Вас ❤️
Natalia Borysova, Щиро Вам дякую! Навзаєм!
І я Вас підписана)❤️
Тож вони все ж таки зустрілися — це так зворушує. Сподіваюся, вони знайдуть спільну мову після стількох років, і зможуть знову стати сім'єю. Адже пройшло стільки років, а час змінює всіх. Навіть найрідніших.
Про Асмодея без сліз читати неможливо... Мені дуже сумно за нього. А оті слова про дім...ಥ‿ಥ Для мене теж дім — це там, де серце. І це не місто на карті. Тож я його розумію.
Бачу в Есті війна емоцій щодо нього. Проте від ненавість до кохання один крок, а в її випадку — особливо. Те, що він зник — для неї якраз і боляче. Можливо, був би шанс поговорити — щось змінилося б. А так...
Може, все ж таки знайдеться для них вихід бути разом... Бо видно, що без його тіні їй все одно погано. І то вже її власні демони, набуті за життя. І Асмодей тут ні до чого. Він просто тригер.
Лекса Т. Кюро, Щиро Вам дякую за Ваші враження! Дуже тішуся читати)
Так, Вів дізнається про все, у другому акті буде чимало емоцій, ні на що не натякаю, та Ви й так про все давно здогадались, хаха))
І на Асмодея, і на Есті я маю особливі плани, про них дізнаєтесь у фіналі)
Дуже радію, що історія Вам цікава і вдячна за Ваші думки під час прочитання)
Мирного та затишного вечора❤️
Ну що ж... рано чи пізно це мало статися. На жаль — боляче для Есті. Якби він не старався — він демон. Шкода Есті. Але добре, що у неї є справжні друзі)
Ромул Шерідан, Дякую Вам за відгук❤️
Важкий розділ... Не знаю, що саме зараз відчуваю. І звинувачення Есті, мабуть, логічне. Проте я не можу в усьому з нею погодитися. Певно, через те, що бачу ракурс Асмодея. І знаю, що він справді хотів її захистити, хоч і так, як вважав правильним. Адже у кожного своя правда. Він був поруч, коли всі інші були зайняті своїми справами. Цікавився саме її глибинним, а не як інші — для галочки. Так, у Есті хороші друзі, проте все одно кожен з них, в першу чергу, думає про себе. Він же присвятив себе їй. Чи можно це назвати одержимість? Мабуть. А чи можна назвати це коханням? Так. Бо кожен кохає, як уміє, а не так, як хоче інший. Це з роками ми набуваємо певний стереотип поведінки й знаємо вже, що може порадувати,чи засмутити іншого.А на мою думку, Асмодей справді старався. Він навіть забруднити руки, знаючи чим це завершиться для нього, аби цього не робила Есті сама. Можливо, пройде час, і вона зрозуміє, що він зробив для неї. І ким вона була для нього. Проте наразі в неї лише одні емоції, і образа затьмарює все. Тобто знову Его на першому місці.
Лекса Т. Кюро, Так, мені було важливо передати неоднозначність цих стосунків, почуттів героїв саме завдяки постійній зміні перспективи
Тішуся, що розділ наштовхує на роздуми і дуже ціную Ваші враження)
Як Вів і Тайлер дізнались, буде показано детальніше у другому акті. До завершення першого акту ще всього чотири розділи)
Дякую Вам, що лишаєтесь зі мною, приємного вечора та тихої ночі! Обіймаю Вас✨❤️
Ох, тут вже почалися події вже після подій попередньої книги... Чесно, бідна Вівіка — от так дізнатися... Навіть не знаю. Чому Тай мовчав? Я щось пропустила, чи про це буде в другому акті?
А ще постійне це почуття провини Есті — важко так жити. Наче вона недостатньо хороша, наче весь час комусь щось винна. Асмодей молодець, дуже слушні слова їй каже. Особливо сподобалося порівняння її з серцем).
Дівчину можна зрозуміти, вона мріє про прості, але такі цінні речі. Зістаритися разом з коханою людиною. Що можуть бути краще? Цінувати одне одного, довіряти, любити, поважати до останнього подиху. Та оті сумніви Асмодея стають все тривожнішими. Можливо, він врешті-решт відпустить її, бо дуже сильно кохає. Це ж найвища степінь любові, коли маєш сили відмовитися від неї, щоб вона була щаслива, по-справжньому щаслива, нехай не з тобою. Проте спочатку це, безумовно, розіб'є їй серце.
Читаю далі...
Лекса Т. Кюро, Звісно буде, другий акт якраз починається з моменту, коли Тайлер перевіз Вівіку у інше місце, дочекайтесь)
Всім важко по-своєму) І Тай мучиться, бо знову не може сказати Есті про всі події з Вівікою, і сама Вів оклигала і ні чорта не розуміє, і Есті страждає, бо друзі віддалились, Асмодей постійно у сумнівах...
Я часом морально втомлююсь від того як їм усім тяжко там)) Тож, не складно уявити через що проходять самі герої
Дякую Вам за враження, дуже ціную ✨❤️
Ну що ж, в них наче все зараз гармонійно. Трохи насторожує їх співзалежність одне від одного. Есті ніби замінила один наркотик на інший. Хоча не буду прискіпливою) До того ж перші пів року хімія зашкалює, тож... Як то кажуть, дорвалися)
Те, що він не до кінця щирий з нею... Ну брехня багато енергії забирає й швидко виснажує. Хоча він демон, мабуть, в них все по-іншому. Проте думаю врешті-решт правда відкриється. Сподіватися на те, що Есті відредагує так, як Тай на Азраель... ну не знаю.
Мене все більше мучить питання: чи є в них майбутнє?.. Чи є шанс, що він залишиться на землі?.. Бо на мою думку, вони обидва заслуговують на щастя, та доля часом буває жорстокою. Як приклад можна згадати Джима :(
Тепер чекаю на новий розділ, Кайло. Дякую Вам! Як завжди, отримала задоволення від читання!
Бажаю затишного вечора, мирної ночі й невичерпного натхнення! Обіймаю (ʃƪ＾3＾）
Кайла Броді-Тернер, Чекаю з нетерпінням! Заінтригували). Дякую (人 •͈ᴗ•͈) Всі побажання — навзаєм!
Дуже сильний момент між Есті та Асмодеєм відбувся. Хто би міг подумати на початку, що одна його присутність буде так її заспокоювати. Насправді це круто, коли є людина, з якою можна повністю розслабитися. Чомусь зараз пригадався фільм «Проєкт "Аве Марія"». Там якраз було про те, що «я буду охороняти твій сон». Мене тоді це так зворушило, зараз ця Ваша сцена такий же ефект мала.
Ох, яка цікава зустріч Асмодея з Азраель. Яка напруга.
Читаю далі...
Лекса Т. Кюро, Щиро Вам дякую! Дуже тішуся❤️
Скільки важливих розмов тут сталося.
Ох,Томмі... Відчула щем в серці, поки читала про Есті та його відео-промову. Захотілося її обійняти. Проте добре, що друзі поговорили. Тепер ми знаємо, як це було.
Щодо розмови Ґабріеля та Асмодея — вона теж була важливою. Принаймі Асмодей знову поки залишився в «дамках».
А що Есті має сама захотіти віддати тінь? Бо поки не дуже зрозуміло, як це має статися... Тобто Асмодей її просто забрати не може?.. Доведеться Есті розповісти всю правду, щоб вона зробила вибір сама?
І тепер я краще зрозуміла, що через цю тінь до дівчини тягнуться всі ті мерзотники. Жах який.
Що ж... Думаю, вибір у Асмодея потім буде не простий... Подивимося.
Лекса Т. Кюро, Так, тінь уже частина аури Есті, тож віддати її вона зможе лише добровільно
Дякую Вам❤️
Дуже цікаво дивитися на світ очима Асмодея. Те, що він відчував «мешканців» у тілах Вів та Джима — досить логічно, а те, що не втрутився, — добре його характеризує. Те, що він робить свої висновки та змінюється, спостерігаючи за смертними, робить його дуже неоднозначним персонажем — і мені це подобається.
Момент їхньої близькості дуже сильний, саме через всі їхні невпевненості, флеш-беки тощо. Проте, певно, я саме чогось й чекала. Бо було б дивно, якби вони просто накинулися одне на одного, зриваючи одяг, а потім вибухнули кілька разів феєричними організмами. Для кожного з них це новий досвід, і я рада, що вони поважають почуття одне одного — це важливо. Дякую за те, як Ви це передали!
Розуміння щастя Есті — мені близько.
Ну а розмова про щастя за барною стійкою мене насмішила)) Особливо коли Тай спитав «Вона що, вже зранку налигалася?»)) В цьому весь Тай))
Читаю далі)
Лекса Т. Кюро, Дякую Вам, дуже приємно, що Ви зі мною❤️
Натхненно вони пограли а ножичка)) Але хто платитиме за понівечені меблі? От, якби демони вміли і лагодити все — ціни б не було. Але головне — Есті подобається.)
Ромул Шерідан, Та, це ж готель трійці, що хочуть те й ламають)
Дякую Вам❤️
Ех, знову не склалося... Наче якісь сили постійно заважають зближенню Есті й Асмодея. Хоча все, що не робиться, — робиться справді на краще. Просто це спочатку не зрозуміло, бо картину не видно повною.
Цікаво, було бачити реакції Асмодея на розмову в гардеробі Вів)
А Есті з Асмодеєм, виявляється, мають майже однакові сумніви щодо одне одного. Цікаво).
Есті така гарна в цій сукні, та й поцілунок був пречудовий. Проте доля любить підкидати дивні розклади. ¯\_(ツ)_/¯
Тепер буду чекати на карти Таро Джима і Асмодея)) У вигляді мороженої риби))) Насмішили). Дякую за позитив!)
Лекса Т. Кюро, Хаха))
Дякую Вам дуже❤️
Ох, яка неочікувана кінцівка! Невже він шукав його весь цей час?..
Не дуже вдалу операцію без Вів пам'ятаю з оригіналу, але ракурс Есті та Асмодея все більш цікаво спостерігати.
Обожнюю стриманість демона. На його фоні Вів і Тай якісь геть неврівноважені — кричать одне на одного, лаються наче чоботарі) Дивні вони. Безперечно, вони —друзі, але якось в них геть немає меж. Як на мене, друзів поважати треба, а тут часто є приниження й зневага якась.
Ще й Есті знову через них почувається винною.
Тепер ще цікавіше стало, що ж там буде в другому акті про одержимість. Бо в Тая вона вже зараз проявляється.
Читаю далі)
Лекса Т. Кюро, Дякую! Навзаєм, мирної ночі та сил, обіймаю Вас❤️
Думаю, по-своєму прагне захистити Есті від нового болю. Але також він просто боїться. Тож і займається уникненням. Йому так простіше. Вирішив все за неї, не даючи їй навіть шансу. Ну що ж... поживемо — побачимо, чим це все скінчиться . Може, ще передумає.
А Асмодей молодець, що відшукав його. Він своїми діями доводить свої почуття до Есті. Він розуміє, що їй потрібно — це зворушливо.
Щодо Есті... Добре, що вона нарешті не звинувачує себе, що зраджує Томаса, проте в неї тепер провина, що вона знову зробила щось не так, тепер вже стосовно Асмодея. Дуже шкода її, що саме так працює її психіка.
Лекса Т. Кюро, Так, Есті звинувачує себе ще з моменту викрадення, це неначе зашито у ній, постійно шукає власну провину у всьому, що йде не так у житті, мені самій часом хочеться її просто обійняти)
Дякую Вам!
Тепер деякі сцени з оригінальної книги стають на свої місця — досить круто місцями це показано з боку Асмодея.
Вів, як завжди, неперевершена. Чудова промова прямісінько в лоб Асмодея)). Вона, хоч, як завше, не дуже тактична, проте, безперечно, змусила його замислитися, а це важливо. Може, тому він зупинився в останній сцені?..
Те, що друзі хвилюються за Есті цілком логічно, проте обирати повинна все ж таки вона сама. Вів їй гідні речі сказала. Крута подруга).
Лекса Т. Кюро, О, так) Вів і тактовність, мабуть на різних полюсах планети, хаха) Така вже вона, нетерпляча, складна, та все одно люблю її за цю кусливість)
І хай як Асмодей переконує себе, що ніхто, крім Есті не здатен зі смертних чинити на нього вплив, Ваша правда: слова Вівіки засіли йому у голові)
Вів часто дуже безпардонна особа, та бувають і в неї миті просвітлення, хаха)) Попри все, вона щиро любить друзів, хай не часто і вміє це як слід демонструвати
Дякую Вам!
Ну нарешті стався дуУууууже гарний поцілунок)
Про персики було смішно)) Я наче разом з Асмодеєм їх вперше скуштувала — класно описали!
Ну і сцена з оригінальною версії зараз розширила обрії. Тепло, яке відчули Есті після слів Асмодея, додало своєї особливої родзинки. Бо тоді я чомусь думала, що в них все натягнуто. А тут виявляється відбувся такий милий ранок).
Чудовий розділ, дякую за нього!
Лекса Т. Кюро, Дуже Вам дякую!
Звісно, частина сцен знайома з попередньої частини, але їх було подано з тіншої перспективи, тож тут мені кортіло зробити великий акцент саме на Есті та її почуттях)
Дякую, що читаєте та ділитесь враженнями!
Вітаю, Кайло! Повернулася до читання).
Як же вчасно появилася Ізуель, я прямо видихнула, бо дуже важко таке читати... Сподіваюся, Ізуель вдасться те, що вона задумала, і Асмодей нарешті буде вільний.
Її слова щодо щирості правдиві. На брехні гідних стосунків не вийде. Проте цікаво, що буде, якщо він забере у Есті свою тінь? І чому він не зробив цього досі,якщо це взагалі можливо?
Момент обіймів дуже зворушливий. І такий сильний.
Читаю далі).
Лекса Т. Кюро, Вітаю, Лексо) Приємно Вас тут бачити)
Так, писати це було ще важче, я три дні до тієї сцени підходила, тож прописуючи появу Ізуель і сама полегшено зітхнула)
Якось у цій серії прослідковую тенденцію, що саме обійми мають значно більшу емоційну силу за поцілунки чи інтим, певно тому, що для мене обійми це про довіру перш за все, а коли є довіра, є й почуття спокою та затишку) Тож, передаю це відчуття героям)
Дякую Вам!
Не знаю, але чомусь таке відчуття від цих гойдалок та вагань Есті, що саме вона одержима Асмодеєм. Чомусь на початку здавалося, що він нею. Але назва - метафора "Така вже одержимість" — це про Есті. Принаймні, таке тепер відчуття. може я помиляюсь)
Ромул Шерідан, Ця серія в цілому збудована на ідеї, що не все є тим, чим може здатись на перший погляд)
Тож, Ваша думка цілком слушна) Одержимість є у кожному, та в кожного вона своя)
Дякую за відгук!)✨
Звісно, запис Томмі тригернув Есті. Він був для неї — повною протилежністю усіх тих травм, які вона пережила. Вони усі— Вів, Тай і Есті — мають безліч власних таємниць і травм. Проте, Есті ще й ті, про які не знає. Але знає Асмодей. І він це добре розуміє. А з Габріелем вони дуже люб'язні)))
Ромул Шерідан, Ваша правда)
Дякую Вам!✨
Отже, демони прагнуть теж щастя, попри все. Навіть короткотривалого)
Ромул Шерідан, Дякую за відгук)✨
Асмодей би міг бути таким собі оракулом в команді Вівіки. В боротьбі проти Дюпона можливо міг би допомогти уникнути смертей. Але не взяли)
Ромул Шерідан, Не оракулом, він все ж майбутнього не бачить)
Але додаткове стеження забезпечити може)
Дякую✨
А Кесседі молодець — відшукав Андерса. Але той впертий, наче сам демон)
Ромул Шерідан, Дякую за відгук ✨
Тай інколи нестерпніший за князя безодні))
Ромул Шерідан, Втер носа демону))
Вівіка така, що дасть фору будь-якому демону. Кесседі аж оторопів))
Ромул Шерідан, Їй не звикати))
Дякую Вам✨❤️
Економний цей Кесседі. Багато зручностей. Швидке транспортування. Їсти не мусить. І цілуватися вміє. Золото а не чоловік))
Ромул Шерідан, Ще й голову відірве, якщо хто образить)
Дякую за відгук ✨
Есті до Асмодея по-людськи не знаючи хто він. Але й він напрочуд тримається людяно. Особливо після порятунку від пестощів Абаддон)
Кайла Броді-Тернер, Згоден! Зробив помилку, що не взяв слово "пестощів" у лапки)
Які ж зворушливі у Асмодея стосунки з сестрою! Не так, як з братами)) Але логіст він що треба. Це у нього не відібрати. І щось мені здається, що його відпустять. Він переконливий.
Ромул Шерідан, Дякую за відгук ✨
От же ж дідько! Куди це вона його забрала? Будемо сподіватися, що Ізуель знайде їх, і все ж таки допоможе Асмодею.
Демониця вийшла у Вас справжньою демоницеб, прям вся в матір :( Часом здається, що Асмодей і Беліал геть не з цієї родини.
Зворушує прагнення Асмодея зрозуміти Есті й допомогти їй. Дуже хочеться, щоб йому це вдалося. Продовжую тримати за них кулачки!)
Ну а зустріч Есті з друзями була напрочуд яскравою)) Втім, стиль спілкування між ними своєрідний, трішки поваги й чемності всім трьом не завадило б. Проте може ще переростуть).
Кайло, багато сьогодні писати не буду, головне я озвучила!) Розділ мені сподобався, він досить насичений на зустрічі. Особливо чекала на воз'єднання трійці)
Наступний розділ прийду читати вже в понеділок.
Спокійного, затишного вечора! Обіймаю(ʃƪ＾3＾）
Лекса Т. Кюро, Щиро Вам дякую, Лексо! Дуже цікаві Ваші враження❤️
Мирного вечора, затишних вихідних, обіймаю!❤️
Не розумію, чому вони так переймаються ¯\_(ツ)_/¯ Тільки один Люцифер зрозумів все правильно) Та й наскільки я пам'ятаю, Естефанія почувалася набагато гірше, поки не з'явився Асмодей. Зараз вона ніби трансформувала свої страждання за Томмі на роздратування до демона /при чому після того, як він її не поцілував/. І всі такі: «Ай, який поганий демон. Ну-ну» — ще й пальчиком пригрозили. А нічого, що поки Томмі був живий, її мучили ті ж самі сумніви, сором і відчуття провини?
Дівчина травмована, її друзі теж, і мені здається, що вони лише ще більше своїми діями посилюють фобії одне одного. Якось дивно вони її оберігають: щоб не хвилювалася — не сказали про Тая, і при цьому знали, що вона потім дізнається й буде гніватися. Де логіка?
То невже в усіх гріхах Князь Безодні винен? І лише він впливає на її темряву?
Лекса Т. Кюро, Саме так! Тут Ґабрієля явно турбує більше зовнішнє втручання у життя Есті, а не сам факт наявності її страждань
На жаль, небесним, як і творінням Безодні досить складно усвідомити суть людського життя, емоцій та переживань, хоч як ми вже бачимо у третій книзі серії, за великим рахунком не так вже вони й відрізняються одне від одного))
Ну, Вів і Тай не можуть похизуватись великою розважливістю, суть як раз у тому, що вона б дізналась "потім", колись, за більш зручних для всіх обставин, але не все виходить як собі плануєш)
Саме так, за великим рахунком Асмодей не шкодить їй. Так, не завжди розуміє як поводитись, але умисно не коїть нічого злого, а про Ґабрієля Ви маєте рацію: це вчергове підкреслює чого архангели не стають янголами-охоронцями, порівняння з дитсадочком напрочуд влучне, хаха))
Дякую Вам за регулярну підтримку та враження, Ви як завжди зрієте у самісінький корінь)
Мирного вечора, обіймаю!❤️
Гарні стосунки у братів) Здається, Асмодей таки отримає на горіхи. Не тільки від світлих, а й від своїх. Але найболяче отримувати від Есті)
Ромул Шерідан, Дякую Вам ❤️
Прочитав два останніх розділи. Ці коливання Асмодея здається є чимось більшим за хіть. Ви додали тут світла, щодо потягу темряви до темряви. Але це ще й виглядає ніби якимось катарсисом для нього. Він стає добрішим, якщо можна так висловитися. Дуже влучно Ви вплели про літ героя, який здатен знищити все і є монстром, але тане наче сніг при тій єдиній. Це дуже знайомо))
Зрештою і він і сама Есті розуміють, що їй не бути поруч з Кесседі. Бо він монстр. Хоча природа реагує на зовнішній подразник)))
Ромул Шерідан, Дякую Вам за Ваші думки, завжди з величезною цікавістю читаю Ваші враження❤️
Добрий вечір, Кайло!
Прочитала одразу обидва розділи. Дуже класні, дуже багаті на емоції.
Цікаво спостерігати за емоційними гойдалками Есті та Асмодея, втім, їхні страхи можна зрозуміти. Думаю, якби Князю Безодні було б на дівчину байдуже, він би вже давно скористався можливістю. А так він відштовхує її, щоб захистити. Бо проявляє почуття так, як уміє, а не так, як би їй хотілося. Проте я вже бачу його складний шлях до себе справжнього. Як і шлях Есті.
Цікаво, що з Томмі в неї були домовленості — ті чотири правила напрочуд розумні. Але тоді чому вона навіть не намагається застосовувати їх з іншими? Томмі, звісно, їй ніхто ніколи не замінить, бо він був унікальною людиною, проте те, чого він її навчив не повинно загинути. Вона може застосовувати їх з іншими, з тим же Асмодеєм. Проте поряд з ним в неї зараз наче лише самі емоції, і жодної логіки. Чи темрява так впливає, чи все ж це таки її власне его?
Лекса Т. Кюро, Вітаю, Лексо!)
З Томмі було легко домовлятися) Та Есті оточує себе напрочуд емоційними і часом надміру гордими людьми. Що Вів, що Тай, що сам Асмодей. І тут уже в гру вступає не скільки спроба налагодити контакт, скільки відстояти власні межі. Тож всі ці правила поки лишились тільки у її пам'яті, втім, ще не вечір)
Саме так, це той момент аварії, до нього дістанемось вже дуже скоро. Дуже Вам дякую за відгуки, рада, що розділи були Вам цікаві
Мирного вечора, тихої ночі, обіймаю!❤️
Естефанія звісно красуня. Але задаюсь питанням, що все ж ще щось вагоме за нею ховається. Просто, і янголи і демони, так би мовити, втрачають розум від неї. Невже тут тільки тілесні принади й зовнішня краса? Ну і те, як Габріель висловився: "світла людина" — це натяк? Чи просто слова підтримки? Напевно ще дізнаємося)
Ромул Шерідан, Асмодея тягне до подібного, адже у ній його тінь)
А Ґабрієль просто хвилюється за підопічну, архагнели не стають янголами охоронцями, для нього все це дуже нервовий досвід, та голову він не втратив)
Дякую ❤️
Тут ще питання, хто кому діє на нерви)) Мені усмішки Асмодея сподобалися, коли він розглядав ауру Есті) Потішив его). От же ж, чоловіки!))
Думаю, Есті стане легше, коли вона сама собі перестане брехати. Проте цікаво, чи цей їхній фізичний потяг переросте в щось більше?.. Якщо чесно, ці двоє мені подобаються як пара. Вони зараз поводяться як недосвідчені підлітки, проте в цьому щось є особливе. Чомусь я спершу думала, що в них буде все набагато брутальніше, а тут якось все обережно, з повагою до почуттів, з власними страхами... Тож починаю тримати за них кулачки. Бо в мене немає упереджень щодо демонів, бо і навіть ті, хто вдягаються у біле, можуть бути покидьками. Що ж, поживемо — побачимо.
Лекса Т. Кюро, І я теж дуже радію, що ми на одній хвилі! І Вам дякую, що Ви є, і що натрапили якось на мою творчість, кожен Ваш відгук у саме серденько ❤️
Отже, Есті вже відкрила Асмодею достатньо багато особистого, ба навіть залишитися поруч дозволила — цікаво). Тобто поступово між ними народжується довіра. Асмодей теж достатньо уважний, і що головне — вміє слухати.
Цікаво було дізнатися про зустріч «великої трійки») Виходить, Тай був такий милий з Есті від самого початку, а Вів — іще та скалка в дупі)) Чи радше недовірливо клубок нервів і суперечностей). О, Вів!
Щиро співчуваю Есті, що з нею стільки поганого сталося... І добре, що вона зробила правильні висновки з усього — звісно, шкода, що, знову ж таки, через свій гіркий досвід.
Рушаю читати далі).
Лекса Т. Кюро, Хахаха)) Таак, всьому свій час)
Попереду ще багато сюрпризів, запевняю)❤️
Ох, як же їм обом важко... Проте їхні повільні кроки вражають. І він майже почав давати їй простір). Цікаво, якщо вона перестане тікати, він дасть їй більше простору? Бо довіра, безумовно, породжує довіру.
Проте поки постійне відчуття небезпеки Есті не дає їй самій спокою — вона звикла постійно тікати, тож і тікає. Адже, ця модель поведінки вже вкоренилася в ній. Мабуть, добре, що вона зустріла Ґабріеля, який заспокоїв її, утихомирив розбурхані емоції та почуття. Втім, мені цікаво, допоміг би він їй, якби не слова Асмодея? Вважаю, що тут демон набагато уважніший за янгола.
То виходить, Есті наснився сон про Асмодея — а погано було їм обом?.. Чому? Бо він посприяв цьому сну, а Есті не визнає цих почуттів, кортає себе, відчуває провину та сором? Я правильно розумію?
Кайло, я отримала величезне задоволення від читання! Щиро дякую Вам за Ваш талант. Час пролетів так швидко, і хочеться ще!)) Буду чекати з нетерпінням на продовження! Бережіть себе. Чудового, затишного вечора! Мирної ночі! Обіймаю (ʃƪ＾3＾）
Лекса Т. Кюро, Так, все правильно) Він став причиною її суперечливих почуттів, тому і відчув те саме
Дуже Вам дякую за коментарі, як завжди із захопленням читаю Ваші враження! Дякую за постійну підтримку і що щиро вболіваєте за героїв, це дуже цінно для мене!
Затишного Вам вечора, обіймаю!❤️
Сукня кольору неба перед грозою — найкраще, що може бути)) А усвідомлення Есті про своє травматичне минуле й способи "залатати" дірки прибираючи покидьків — свідчать про високу емпатичність і совістність, попри загальну жахливість картини. І так... їй дуже не вистачає Томмі.
Натрапив знову... там, де Есті відступила до стіни: "У горлі враз переслохло" . Потім там де Асмодей бореться в думках з жагою: "...міг виршувати коли, скільки разів й з ким... " Потім трохи далі: "...вперся руками в шорсті шпалери обабіч її плечей". Здається, щось ще було, але не знайшов вдруге))
Ромул Шерідан, Теж так думаю)
Дякую!✨❤️
Ці спогади Есті шокуючі навіть для володаря безодні. Принаймні, він так поводиться. Якось навіть не природньо для демона. Але шкода Есті, що їй довелося пережити насилля, щоб потім "стати вбивцею".
Зверніть увагу на три одруківочки, які кинулися мені в очі. Я не слідкую за ними, але раз помітив то думаю зайвим не буде зауважити. 1.Там де Есті вистрибнула з вікна вбиральні: "І такала з того часу постійно."2. Там де Марія вчила Есті англійської й стріляти: "Навчина і мене." 3. Там де події переносяться в Бостон одразу в першому абзаці: "Есті здригался".
Ромул Шерідан, Асмодей і сам пережив речі, не притаманні демонам, тож, він від початку не типовий персонаж)
Дякую, що підмітили, зараз виправлю❤️✨
Вітаю, Кайло!
Ох, тепер більш зрозумілим стало щодо викрадення Есті: як і навіщо це сталося. Тож брат був з нею... Дуже шкода дітей, аж серце карається.
Сподіваюся Андрес живий, і вони ще зустрінуться (人 •͈ᴗ•͈)
Цікаво спостерігати за Есті очима Асмодея, і навпаки. Повітря між ними вже потроху напружується, наче гроза наближаються). Ще трохи й хтось з них зірветься. А, може, обидва?)
Лекса Т. Кюро, Щиро Вам дякую! Тішуся, що історія та розвиток героїв Вам цікавий)
Мирних і затишних вихідних, обіймаю!❤️
Асмодей просто обеззброїв Есті своїм зізнанням, і якщо чесно, я її розумію. Він то поводиться наче маніяк, то оголює душу — і як на таке реагувати?..
Сильний момент з Есті всередині будинку. Поностальгувала разом з нею. Я так розумію: вона не знає долю своєї родини? Чи я щось пропустила?..
Авжеж, вона б там не сиділа, чекаючи на Асмодея. І на що він лише розраховував?)
Цікаво, як Деррек та інші дізнався, що Есті буде там? За нею стежать? Чи за будинком?.. А ще її викрадення — теж поки для мене таємниця. Це була помста комусь із батьків? Чи її просто викрали, для якихось своїх брудних справ? І хто ця Аманда?..
Ось такі думки сьогодні викликав розділ. Чекаю новий в п'ятницю!) Хімія між цими двома все більше наростає, як і інтрига: куди все це їх заведе?
А те, як Ви ведете історію, і як ці двоє потроху відкриваються й зближуються — мені імпонує.
Кайло, бажаю Вам приємного, затишного вечора! І на добраніч! Бережіть себе. Хай все у Вас буде добре (ʃƪ＾3＾）Обіймаю.
Лекса Т. Кюро, Есті точно не знає, де Андрес, а з батьками, на жаль, все зрозуміло(
Трохи більше деталей буде далі за текстом, дочекайтесь)
Щиро Вам дякую за регулярну підтримку і те, що вболіваєте за персонажів! Затишного Вам вечора, обіймаю❤️
А він приємно дивує. Цей володар безодні))
Ромул Шерідан, Щось в ньому безперечно є))
Дякую❤️
Вітаю, Кайло! Прочитала одразу два розділи)
Дуже розчулили спогади Есті, скринька з листами в майбутнє. Ех... своє пригадалося. Дуже зворушливий цей момент вийшов. Як і її сон із Томмі ಥ‿ಥ Дуже боляче спостерігати, коли комусь так погано.
Тож Есті майже змирилася з присутністю Асмодея) Але щось мені підказує, що вона знову буде не в гуморі, після того, як він її замкнув).
Зустріч Ґабріеля з Асмодеєм теж вийшла доволі цікавою. Чомусь так і думала, що янгол погодиться, щоб демон залишився поруч, але за певними умовами. То тепер Асмодей із Есті пов'язані ще більше, я правильно зрозуміла? Якщо Есті нашкодить хтось, то на ньому це теж відобразиться?
А ще цікаво спостерігати за думками Асмодея. Як він намагається зрозуміти, чому його до неї тягне). Та мені самій це теж цікаво. Не думаю, що лише темрява поєднує їх...
Що ж.. кінцівка інтригує. Чекаю завтра на продовження).
Спокійного, затишного вечора! Мирної ночі! Бережіть себе та своїх. Обіймаю.(ʃƪ＾3＾）
Лекса Т. Кюро, Вітаю, Лексо!)
Щиро Вам дякую за відгук!
Так, тепер щойно він нашкодить Есті — відчує це на власній шкурі)
Мирного Вам вечора, обіймаю❤️
Тут є трохи дійсно ностальгії в Есті. Отже, справжнє її ім'я Монтсеррат. І цей Асмодей дійсно її захищає. Тільки не зрозуміло поки що його справжні мотиви.
Ромул Шерідан, Та, схоже той Асмодей і сам тих мотивів не розуміє, хаха)
Дякую Вам❤️
От же цей Асмодей! Що він мав на увазі коли згадав про утробу матері Естефанії? А він до того чимось причетний? Напевно, згодом буде про це.
Ромул Шерідан, ❤️❤️❤️
Зараз Князь Безодні отримає на горіхи) Ґабріель же недарма з'явився.
Отже, знову трохи причинилася завіса минулого Есті... Поки не зрозуміло: куди поділася її сім'я? Їх вбили ті покидьки? Чи вони десь сховалися? І хто й чому її викрав?..
Бажання захистити Есті в Асмодея наче й благородне, та таке стрьомне... Тож вважаю, що всі її думки щодо нього виправдані. Навіть поки не зрозуміло, що їй з ним робити... Він же просто так не відчепіться. А позбутися його вона не може.
Тепер буду чекати на розмову Асмодея та Ґабріеля. Може, хоча б янгол йому щось пояснить). Бо зараз демон простий як валянок: їж, пий, не вживай, поводься чемно, побачу — покараю... Геть ніякого емоційного інтелекту.
Кожного разу вражає, як Вам, Кайло, вдається передати емоційно точно стани персонажів. Діалоги — то взагалі окрема майстерність. Вам би сценарії писати. Це б були круті фільми!
Гарної п'ятниці! Де б Ви не були й щоб не робили — нехай навколо буде спокійно, тепло й затишно. Бережіть себе. Обіймаю (ʃƪ＾3＾）
Лекса Т. Кюро, Дуже Вам дякую!
Неймовірно приємно❤️
Теплого, мирного та світлого Вам дня! Обіймаю ✨❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати