Колеса воза натужно скрипіли, обертаючись під вагою мішків із сіллю. 

— Тримайся, друже, — сивочолий дядько з довгими вусами, що змійками звивалися на кінчиках, поплескав віз по боку, наче худобу. — Он уже й корчма за рогом! 

— Воли теж уже зморилися, дядьку Йване, — бідкався другий, молодший, із довгою чуприною на майже голомозій голові й ледь пробившимся пушком під носом. — Дай Бо, не здох би який! — Він набив люльку тютюном. 

І тут же отримав важкий ляпас по потилиці. 

— Най би качка тебе копнула! Ану сплюнь, Степанку! Ти що таке бовкнув? — роздратувався старший. 

— Та що ж ви б'єтеся, дядьку Йване! — хлопець почухав потилицю. 

Воли тим часом затягли віз за поворот, і перед подорожніми постала корчма. 

На довгому будинку, дбайливо складеному з черепашнику, погойдувалася перекошена дерев'яна табличка: 

«Притулок "Чорний". Їжа, нічліг, поміч недужим». 

А ви б заночували в такому місці?

А Іван і Степан зупинилися. Про те наскільки радушно їх прийняли Господарі подорожньої корчми можна дізнатися в книзі "Кривавий Місяць" де історія переплітається з минулим й сучасним, де люди й не тільки віднаходять себе, та мають незабутні гобі ;)