Часто можна почути, що від долі не втечеш. Що кожна зустріч має свою причину, а все, що з нами відбувається, рано чи пізно приводить нас туди, де ми маємо опинитися.

Але мені завжди було цікаво: а що, якби ми могли зазирнути у власне майбутнє? Чи захотіли б дізнатися, кого покохаємо, які помилки зробимо і що на нас чекає?

Здавалося б, знати майбутнє — це зручно. Можна уникнути помилок, вчасно зупинитися й не дозволити комусь завдати собі болю. Але чи все так просто?

А що, якби ми могли зазирнути не лише в майбутнє, а й у власне минуле? Якби одного дня почали сумніватися у спогадах, які досі вважали правдивими? Чи змогли б ми довіряти собі, якби хтось переконував, що все було зовсім не так?

Адже спогади — це частина нас. На них тримається наше уявлення про себе, інших людей і події, які нас змінили. І коли раптом починаєш сумніватися в тому, що пам’ятаєш, усе навколо ніби втрачає звичні обриси. Хочеться знайти правду, але водночас страшно дізнатися, що вона може виявитися зовсім не такою, як ти собі уявляв.

Коли я писала «Наречену Велеса», то не раз замислювалася над цим. Мені хотілося створити не просто історію зі слов’янськими богами, давніми легендами й таємницями, а й розповісти про речі, які знайомі кожному з нас: довіру, сумніви, страх помилитися й бажання зрозуміти, що насправді відбувається.

Моя Яромира теж шукає відповіді. Їй доводиться повертатися до власного минулого, складати докупи уривки спогадів і намагатися зрозуміти те, чого раніше не помічала. Та що більше вона дізнається, то складніше стає розібратися, кому можна вірити.

Іноді хочеться, щоб хтось просто пояснив усе й розставив крапки над «і». Але життя рідко буває таким простим. Чужі слова не завжди дають відповіді, а власні відчуття можуть лише заплутати ще більше.

І тут я знову повертаюся до питання долі. Якщо ми не знаємо всієї правди про власне минуле, то чи можемо бути впевненими, що розуміємо, куди веде наше майбутнє?

Можливо, доля справді приводить нас до певних людей і подій. Але це не означає, що ми маємо сліпо приймати все, що з нами відбувається. Ми можемо сумніватися, шукати відповіді й обирати власний шлях, навіть коли не знаємо, куди він приведе.

Саме про це мені хотілося поговорити з вами через історію «Нареченої Велеса».

А тепер цікаво почути вашу думку. ❤️

Чи довіряли б ви власним спогадам, якби хтось переконував, що все було зовсім не так? І чи вірите ви, що людина здатна змінити свою долю?

І якщо вам близькі слов’янська міфологія, таємниці минулого й історії, у яких не все так очевидно, запрошую до моєї книги «Наречена Велеса» на Booknet.

https://booknet.ua/book/narechena-velesa-b459788