Я ступила на холодний кахель і подумки вилаяла себе за те, що забула про капці. Увімкнула кран, набрала в долоні трохи теплої води й насамперед умила обличчя. Поглянула у дзеркало і здригнулася: на щоці чітко виднівся червоний слід – саме там, де моєї шкіри торкнувся перстень переслідувача. Пляма не змивалася. Поки я гарячково міркувала, як перекрити її косметикою, голову заполонили інші думки.

Чим більше я намагалася скласти цей пазл, тим чіткіше розуміла: я нічого не розумію. Потрібно було зробити бодай крок у бік здорового глузду, але я гадки не мала, куди йти. Мабуть, варто почати з того, щоб вимкнути воду, поки чищу зуби? Цей шум збиває з пантелику, та й про рахунки варто подбати.

Вільна рука ляснула по крану. Гул води вщух. Я звела очі до дзеркала, розглядаючи своє заляпане пастою обличчя, але за мить погляд прикувало зовсім інше.

Там, за моєю спиною, стояв чужинець. Той самий хлопець.

Усе всередині стислося. Я панічно вдивлялася у відображення. Він стояв позаду, спершись спиною на стіну й схрестивши руки на грудях. Здавалося, мої справи його мало цікавили – він просто спостерігав за мною з-під насуплених брів. Я миттєво розвернулася, але на тому місці було порожньо.

Читати завершене темне романтичне фентезі "Безодня на двох. Трофей для маркіза".