Друзі, вітаю!

Запрошую вас у свій трилер-детектив «Не всі мертві мовчать».

Така легенька історія…Ха-ха. Ні. Зовсім не легенька 

Вона затягує у вир емоцій, розслідувань, дивних збігів, небезпечних таємниць і загадок, які з кожною новою главою тільки множаться.

Тут постійно здається, що ось-ось усе стане зрозуміло… а потім з’являється ще одне питання. І ще одне. І ще одне.

Тож якщо ви любите ламати голову над загадками, будувати власні версії, підозрювати всіх підряд і разом із героями докопуватися до правди — ласкаво прошу.

​Міцніше хапаюся за стіл.

— Це не було прохання. Я маю право на дзвінок. Це лікарня, а не в'язниця.

— Це морг, — холодно виправляє вона. — Тут у клієнтів узагалі немає прав.

​— Дайте свій телефон.

— Ви мене не чуєте? Я сказала ні.

— Я маю подзвонити команді, — кажу шаленіючи, ігноруючи сухий кашель. — Менеджеру. Поліції. Кому завгодно, хто зараз приїде з адвокатами і забере мене з цієї.... кімнати.

​Вона нарешті відриває погляд від екрана. Здається, вона мені не співчуває. Тільки жорсткий прагматизм, який мене зараз неймовірно дратує.

— І що ви їм скажете? — Марта ледь помітно нахиляє голову. — «Привіт, я передумав вмирати, заберіть мене»?