Розділ 21. Кошенятко, яке трохи переросло свої розміри

Тиждень удома. Книжки замість практики. Жодного Натана Волкова на горизонті. І родичі, які чомусь вирішили, що найкращий спосіб допомогти відьмі опанувати власну силу — це змусити її сидіти тихо й читати.

Серйозно? Вони взагалі знають, із ким мають справу?

Та щойно Малині дозволили повернутися до Академії, пригоди, схоже, вирішили надолужити згаяне.

Усе почалося з невинного бажання врятувати кошеня. Маленьке, пухнасте, неслухняне кошеня на даху бібліотеки.

А закінчилося величезним смугастим хижаком, переляканим натовпом, звинуваченнями й магічними нитками, які повільно висмоктують із Малини життєві сили.

І знаєте, що найгірше? Вона не може просто позбутися свого нового знайомого. Спроба вбити звіра може коштувати їй власного життя.

Що ж робити, коли друзі безсилі, часу обмаль, а твій рятівник — демон, якого доводиться викликати мало не криком душі?

Правильно! Викликати Дармука.

От тільки цього разу демон з'явиться не в образі звичного красеня, а в бойовому перевтіленні. І, здається, він знає про Малину значно більше, ніж вона могла уявити.

Її кров. Її минуле. Її справжній зв'язок із тими, кого вона вважала друзями.

А що, як усе, у що Малина вірила, — лише частина значно більшої таємниці?

І головне питання: хто насправді стоїть за пасткою, у яку вона потрапила?

Читайте 21-й розділ «Відьми»! Адже коли Малина Холодна береться рятувати кошенят, спокійного дня не буде ні в кого.