Всім привіт! Вийшло оновлення моєї нової книги "Аварія на дорозі долі" . Ця історія про непрості стосунки, вибір і звичайно кохання. Буду вдячна за кожен ваш коментар, власну думку і враження❤️! ☺️☕ 

✨✨✨✨✨✨ 

На десерт ми беремо один тірамісу на двох і дві чашки ароматного капучіно. Він з усмішкою підсовує мені більший шматок: 

— Це найсмачніший шматочок з какао, все для тебе кохана. 

— Коли ти так робиш, значить, тобі щось потрібно від мене, — здогадуюсь і з усмішкою заглядаю йому в очі. 

— Роблю, що? — незрозуміло дивиться на мене.  

— Так підлизуєшся до мене. Зізнавайся, про що цього разу проситимеш? 

Він на мить замирає з піднесеною ложкою, а потім злегка зітхає та трохи винувато посміхається. Його блакитні очі миготять тими самими іскорками, які завжди зраджують його, коли він намагається підійти до складної теми.

— Ну от, знову ти мене наскрізь бачиш, — опускає ложку й злегка стискає мою долоню, що лежить на столі. — Гаразд, зізнаюся. Віра… а що ти планувала робити цими вихідними?

Повільно роблю ковток капучіно, примружившись і злегка нахиливши голову набік:

— М-м-м, дай подумати. Відпочивати після важкого тижня, виспатися, погуляти з Бонею в парку та нарешті подивитися той серіал, про який ми говорили цілий місяць. Чи у тебе є інші ідеї?

— Є… — робить паузу й дивиться на мене тим самим благальним поглядом, проти якого мені завжди важко встояти. — Мама телефонувала вдень. Вони з татом дуже кличуть нас у гості на ці вихідні. У нього якраз ювілейний збір урожаю в садку, а вона хоче влаштувати сімейний обід у альтанці. Передавала тобі привіт. 

Настрій на секунду просідає. Поїздка в передмістя до його батьків для мене завжди була випробуванням для нервової системи. Його мати, Зінаїда Петрівна, так і не змогла змиритися з тим, що син одружився зі мною. У її ідеальному світі поруч із ним мала бути зовсім інша дівчина — Віка, донька її найкращої подруги, з якою він зустрічався ще з університету. Вона була «своєю», правильною, ідеальною кандидатурою, яку свекруха досі згадує з прихованим сумом при кожній нашій зустрічі.

— Валік… — м'яко, але з зітханням починаю. — Ти ж знаєш, як твоя мама на мене дивиться. Кожен мій візит — це справжнє випробування на міцність. Вона обов'язково натякне, що я погано готую, або випадково згадає, як Вікторія нещодавно телефонувала їй і запитувала про твоє здоров'я. Я правда втомилася за тиждень і просто хочу спокою, а не відчувати себе на іспиті, який я наперед провалила.