— Цукерочка, — Макс хитро прищурився. — Підемо на геловінську вечірку?

— Я не проти, — з усмішкою відповіла Аллочка. — Це ж костюм треба...

У цей момент Максу прийшло сповіщення про виклик.

— Ага, мені треба йти! — Він побіг до виходу, але раптом зупинився й озирнувся. — Там якась котяча тема! — крикнув Макс і побіг виконувати роботу.

На вечірці.

Макс дивився на Аллочку з відкритим ротом.

— Ну ти й обрала, Цукерочко!

— Не смаколик? — Жінка-кішка підійшла до Кота в чоботях надто близько.

Макс підхопив її на руки й прошепотів на вушко:

— Сама ж казала, на цей прикол патент у Боса.

— Чого шепочеш? Його тут немає! — хіхікнула дівчина.

«Цікаво, як далеко він чує?» — замислився Макс.

---

А взагалі, у моїй невеликій серії книг є такий прикол! Їх можна читати як послідовно, так і у зворотному порядку.

Якщо починати з «Котика для Вищого», то одразу пірнаєш у полювання й хімію цих дорослих придурків...

Потім знаходиш «Кет. Вальс крові» й поступово усвідомлюєш, чому свідків того періоду свого життя вони ладні вбити. ;)

Дістаєшся до «Оберни...» й розумієш, чому Кет — це Кет і як сильно змінилася Рая.

Але якщо почати з «Оберни...» й рухатися до «Котика для Вищого», персонажі та світ розкриватимуться поступово.

Виходить, не просто так я сама для себе називаю цей всесвіт саме Всесвітом «Оберни»!

Долучайтеся до геловінського мініфлешмобу й принарядіть і своїх персонажів!