Відгук на «Спряжіння-1. Втрати та здобутки» Вадима Сухобруса.

Безстроковий марафон від Тетяни Гищак.

Книга залишила в мене дуже приємні враження. Читала із задоволенням, а головний герой Максим сподобався мені практично з перших сторінок.

Особливо сподобалися його харизма, почуття гумору, винахідливість і вміння знаходити спільну мову з різними людьми. За його думками та вчинками справді цікаво спостерігати. До того ж я не так часто читаю історії від імені чоловіка, тому було незвично й цікаво зазирнути в його голову. Окреме задоволення отримала від жартів, старовинних висловів і дотепних порівнянь. Деякі моменти змушували щиро усміхатися.

Сподобалася й сама ідея альтернативної історії. Було цікаво поступово знайомитися з іншим варіантом нашого минулого, його устроєм і звичаями. Хоча зізнаюся, що на початку я трохи розгубилася. Знайомі назви міст та історичні імена спершу змусили мене думати, що йдеться про справжню історію. Тому мені особисто не вистачило маленької підказки, що перед нами зовсім інша реальність.

Звичайно, були й моменти, які викликали запитання. Наприклад, Максим дуже швидко знаходить вихід майже з будь-якої ситуації, хоча при цьому практично нічого не пам'ятає про себе. Мені хотілося б трохи більше його власних переживань і роздумів про те, хто він та що з ним сталося. Але, можливо, до цього ми ще повернемося в наступних книгах.

Також мені трохи не вистачило самої королеви Олісави. Не як головної героїні, адже історія все-таки про Максима, а саме її власних думок у розмовах із ним. Іноді складалося враження, що Максим уже все зрозумів і лише пояснює їй, що відбувається. А мені хотілося б більше запитань і спільних міркувань, адже саме вона знає свій двір та людей, які її оточують.

Ще іноді було складно встигати за потоком думок головного героя. Особливо запам'ятався епізод із трьома телеграмами, де я просто загубилася серед імен, титулів і припущень. Хотілося б трохи більше ясності в таких моментах.

Але все це зовсім не зіпсувало мого враження від книги. Навпаки, історія захопила мене, а Максим став тим героєм, за пригодами якого хочеться спостерігати й надалі. Особливо сподобалося, як поступово від історії порятунку королеви ми переходимо до загадки самого Максима, його минулого та родини Берлінгтонів.

Автор відкрив стільки цікавих сюжетних ліній, залишив стільки запитань і натяків на майбутні пригоди, що тепер мені просто необхідно дізнатися, куди все це приведе.

Тож із Максимом я точно ще не прощаюся!