❤️ Історія Ярослава й Аліни "Небезпечна слабкість" завершена! ❤️

Сьогодні ми перегорнули останню сторінку їхньої історії. Історії про біль і зцілення, втрати й несподівані подарунки долі, про кохання, яке допомагає знову повірити в себе та своє щастя. ❤️

Дякую кожному, хто був поруч із героями до самого фіналу, читав, коментував і ділився своїми емоціями. Ваша підтримка для мене безцінна!

Але ми не прощаємося надовго, адже попереду історія Каті та Павла! ? Нові герої, нові випробування й нова історія кохання, яка, сподіваюся, теж знайде місце у ваших серцях.

Обіймаю вас і чекаю на ваші враження від фіналу! ❤️

Уривок:

Аліна підходить ближче, і коли нарешті показує те, що ховала за спиною, — маленький білий пристрій із двома червоними смужками — я на кілька секунд повністю втрачаю здатність говорити.

— Це... — починаю я, не наважуючись закінчити речення, боячись, що якщо вимовлю це вголос, виявиться, що я просто невірно зрозумів.

— Я вагітна, — каже Аліна тихо, і по її щоках вже течуть сльози — ті самі сльози чистого, неймовірного щастя, які я вже бачив на її обличчі одного разу, коли ми вперше тримали Дану на руках.

Затуляю рот долонею, відчуваючи, як щось усередині мене обвалюється, перебудовується заново за частку секунди.

Лікарі казали, що це неможливо. Казали це роками, казали це так категорично, що ми обоє давно перестали навіть думати про цю можливість, давно прийняли й полюбили те життя, яке в нас було — я, вона, Дана, наша маленька, обрана, але від того не менш справжня родина.

— Ти серйозно? — шепочу я нарешті, коли голос повертається до мене.

Вона киває, сміючись крізь сльози.

— Перевіряла тричі. Навіть ходила до лікаря вчора, поки ти забирав Дану зі школи. Хотіла переконатися, перш ніж сказати тобі. Це справжнє диво, Ярик. Справжнє, неймовірне диво.

P. S. Не забудьте підписатися, щоб не пропустити анонс нової книги!