партія в го. 9 розділів до фіналу "Сваха для Npc"

— Ти провела в моїй Системі менше трьох місяців, Анно. За цей час ти перетворила закритий садок для аномалій на воєнізований табір, повісила нашийник на Себекхотепа, якого боялися три сектори, викупила себе у східних іфритів і створила шлюбну монополію на Площі Трьох Розломів. Звідки така одержимість контролем? Навіть у живих топменеджерів є межа вигорання.

Я виставила другий білий камінець, блокуючи його спробу відрізати мій кут.

— Межа вигорання настає тоді, коли ти покладаєшся на партнерів, — мій голос звучав рівно. Я поставила ще один камінець, зміцнюючи кордон. — Коли я делегувала особисту безпеку нареченому, мій весільний кортеж зустрівся з фурою. Коли довірилася системному розподілу в Пеклі — мене кинули на труп султана і ледь не стерли в попіл у Зіндані Сліз. Висновок: якщо ти не контролюєш екосистему сам, екосистема утилізує тебе.

Костянтин на секунду затримав руку над дошкою. Його погляд піднявся від каменів до мого обличчя, зафіксував мою спокійну міміку і знову опустився. Він поставив чорний камінець впритул до мого білого, розпочинаючи прямий контактний бій.
— Але того ранку в східному палаці ти не сама вийшла з зіндану, — він зняв один мій камінець, який я залишила без прикриття, і кинув його на кришку своєї чаші. — Твій тритонний рептилоїд вибив двері суду не випадково. Хтось відправив критичний push-запит прямо на його золотий медальйон в обхід протоколів Східного сектора.

Мої пальці з черговим білим камінцем завмерли в повітрі. Я повільно підвела очі від дошки і подивилася на нього. В голові миттєво зійшлися цифри, які раніше здавалися випадковою системною похибкою.

— То це був ти, — тихо констатувала я. — Я думала, нашийник зреагував автоматично через падіння моїх показників. Навіщо? Тоді я ще була для тебе просто дратівливим збоєм у коді.

— Ти приносила чотириста відсотків приросту аудиторії за годину, — Костянтин поставив чорний камінець, перекриваючи мені хід у центрі, але його голос прозвучав без звичної канцелярської сухості. — Списувати такий високомаржинальний актив через чужий палацовий переворот було економічно недоцільно.


— І саме заради рентабельності каналу ти через два тижні підписав наказ про власну відпустку, передав ключі від Центру Управління шоумену в малиновому піджаку і поліз зі мною в один брезентовий мішок із хробаками? — я не повелася на його маневр у центрі й поставила білий камінець йому в тил, створюючи пряму загрозу для його головної бази. — Не бреши аудитору, Костю. У тебе не сходиться баланс між витратами і заявленою метою.

Костянтин узяв чорний камінець, але не поклав на дошку, а повільно прокрутив між пальцями. Відблиск олійної лампи ковзнув по його гострих вилицях.
— Ти хочеш знати реальну причину, Анно? — він підвів погляд і подивився на мої відкриті зап'ястя, що лежали на краю дошки. — Подивися на свої руки.

Я машинально опустила очі. Під блідою шкірою, там, де колись у Кімнатах Векторного Катування розійшлися мазутні шви, ледь помітно пульсували тонкі зелені доріжки одиниць та нулів.
—Системні шви з серверної, — сухо сказала я. — Коли я падала на консоль, щоб скасувати власну утилізацію. І що з ними не так?

читати тут. Сваха для NPC та її Бос

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Колись почув цікаву фразу: «Шашки — гра простолюдинів, шахи — гра королів, а ґо — гра богів». :)

У мене, до речі, є ґо, але немає напарника. Кілька разів пробував грати через інтернет, та все ж це не те. У шахи свого часу грав доволі непогано, але, щоб дотягнути до кандидата в майстри спорту, треба чимало всього саме «зазубрювати», особливо дебюти. Тому тепер лише зрідка граю з кумом.

А от із шашками взагалі цікава історія. Знаючи десяток базових принципів гри й приблизно стільки ж типових дебютних помилок, можна забезпечити собі щонайменше нічию проти більшості суперників. А якщо цілеспрямовано грати на нічию, то навіть проти тих, хто завідомо сильніший за тебе. Тож у шашки я награвся ще в дитинстві. :)

Виходить, я король на пенсії. :)))

А тут, судячи з тексту, богиня... на посаді кризового менеджера Пекла! Причому вона, здається, навіть партію в ґо примудряється перетворити на фінансовий аудит із перевіркою прихованих почуттів. :)))

І щось мені підказує, що Костянтин цю партію вже програв. Просто ще не побачив, де саме. :)))

Андрій Романенко, Дякую за такий чудовий коментар! Зізнаюся чесно: до цієї глави я про ґо взагалі нічого не знала і вбила кілька вечорів на правила суто заради того, щоб ці двоє за дошкою виглядали бодай трохи переконливо. :)

Щодо їхньої динаміки — Ви влучили в самісіньке око бурі! Костянтин поки ще щиро вірить, що тримає все під контролем і веде. Хоча єдина людина, яка тут насправді нічого не контролює — це я, як авторка. Фінал наближається, а герої живуть своїм життям, і мені здається, що розв'язку я перепишу ще разів п'ять.

Дуже приємно, що Анна збоку сприймається саме такою, якою я її задумувала! Приємного читання!

avatar
Кіт Анатолій
20.10.2026, 08:56:19

❤️❤️❤️

Кіт Анатолій, дякую

avatar
Анастасія Газе
20.10.2026, 06:55:09

Моторошненько якось.

Анастасія Газе, дякую, радію, що хоч щось від горору залишилось в книзі

Інші блоги
Хамелеон — у топі Букнету
Ааааа, ви це бачите?! Бо я досі сиджу, дивлюся на екран і не можу перестати усміхатися! І це все завдяки вам, мої любі читачі Хамелеона і не тільки❤️ Я хочу щиро подякувати кожному, хто підтримує мене та мою творчість.
Що чекає за дверима? Трилогія «треті Двері»
А що, як одного дня ти відчиниш двері й побачиш за ними зовсім інший світ? Не сон і не фантазію, а справжній світ, у якому живуть люди, діють свої правила й відбувається те, чого ти ніколи раніше не бачив. Здавалося б, інший
Кілька фактів про новинку: завершена книга!
Любі, привіт! Хочу розповісти вам декілька фактів про свою новинку «На дні почуттів». ⭐ Це друга частина, початок історії молодої студентки Олександри можна прочитати в безкоштовній книзі «На глибині кохання». ⭐ На
Моя Новинка! - Наречена Крижаного Королівства...
Дорогі читачі! Я рада представити вам свою захоплюючу, гарячу новинку! "Наречена Крижаного Королівства. Втекти не вийде!" Анотація: — Я наїлася, більше не буду, — суворо заявила я. — А якщо я
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше