Вітаю, любі читачки і читачі!

Він отримав у спадок виноробню й, напившись неймовірного закарпатського вина, домовився про шлюб! Та чи зрадіє такій новині норовлива наречена? Купуйте роман «Його тиха мрія» сьогодні зі знижкою 22%!

Уривок:

— Чого ж ви, жінки, всі такі маніпуляторки, незалежно від віку…

— А чого ви, чоловіки, геть усі брехуни?

— Брехуни?.. Тобто, я брехун? Гаразд. Їдьмо до твого батька розбиратися, в чому й коли я набрехав.

Вона злякалась. Страх вигулькнув у розширених зіницях, в напружено стиснутих кулачках.

— До чого тут мій батько? Ви мені… мені набрехали! Зі мною говоріть.

— Говорити, отже?.. То ти прийшла сюди поночі… На околицю села, в дім до самотнього хлопця… — з кожним реченням він робив крок до неї, аж доки вона не відступила до стіни, доки не підійшов впритул. — Прийшла, щоб поговорити?

Її обличчя кинуло в жар. Дошкульно кольнула думка про те, що Богдан мав рацію: її вечірній візит здається не дуже невинним. І збентежила інша думка: він занадто близько. Занадто близько його м’язиста рука, що сперлася об стіну біля її скроні. Занадто близько глибокі сірі очі, в яких виблискує чи то вогник азарту, чи то тихе полум’я злості. Занадто близько губи, сердито зімкнені.

Фух. Чого це вона?.. Нагадала собі: прийшла воювати і відстоювати власні плани, а не його роздивлятися.

Марійка скинула з плечей невпевненість, гордо задерла носика догори і затарабанила все, що спало на думку:

— А коли запропоную… запропоную тобі не просто поговорити, тоді відстанеш? Може, тобі просто дівчину хочеться? Тоді не обов’язково одружуватися. Знаєш, я… Я вже доросла. З п’ятьма… Ні. З сімома була!.. Так то ще неповнолітня, але вже доросла. Хочете?.. Я нікому не скажу. Або скажу, і тоді вас… тебе покличуть в поліцію. Ти можеш обрати.

Вогонь в його очах розгорався з кожним словом. Азарт і дрібки злості ставали справжнім вогнищем роздратування. Він повільно скаженів. Треба ж, що за вредне дівчисько! Прийшла тут посеред ночі і погрожує невідомо за що!

— Покличуть в поліцію?.. — гаркнув зліше, ніж збирався. На зло вирішив полякати, щоб наступного разу думала, що говорить: — Або не покличуть, якщо скажемо, що ти моя наречена, і в нас от-от весілля.   

— Я не ваша наречена!

— Хіба? А що з цього приводу твій батько думає?

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

Читайте також роман у процесі «Вдруге за Вишневського» тут.

***

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.