— Про кого саме? — Я піднесла пінцет до його руки, але він різко відсмикнув її. — Ти що, без руки вирішив залишитися? Пінцет гострий!

— Слухай… а може, рука сама заживе?

— Сама? Сама вона може тільки відмерти. Доведеться відрізати.

— Що?!

— Якщо не витягнути шипи, отрута проникне в кров, а потім — до серця. Тоді ти помреш. Повільно, страшенно і…

— Годі! Я зрозумів! Витягуй!

  Він відвернув голову й щільно заплющив очі.

— Божечки, ти що, пінцета боїшся? Оце так! Такий великий, статний хлопчик, а панікує через якісь шипи й пінцети. Ой, та не бійся ти так! Це майже не боляче. От витягати отруйні шипи Польової Чорної Змії — ось це справді боляче. Наче шкіру наживо знімають.

— Оце ти вмієш підбадьорити…

  З криками, нервами й мало не сльозами ми витягли всі чотири шипи. Вільяму про це знати необов’язково: якби він дізнався, що їх було аж стільки, то, напевно, вмер би просто зі страху.

  Я нанесла на його руку бальзам і почала обмотувати її бинтом.

— Бодай пару днів ходитимеш так. І не смій знімати пов’язку або мочити її.

— Угу.

 ***

— Ти не віриш у звичайні випадковості?

— Не в такі.

  Тієї ж миті у вікно вдарилася чорна тінь, змушуючи мене здригнутися.

  Ворон.

  Ще один. І він не просто прилетів — він бився об шибку, наче намагався прорватися всередину.

  Ми з Вільямом одночасно підняли голови.

— Ось це вже справді дивно, — пробурмотів він.

  Я підвелася й повільно підійшла до вікна. Ворон бив крилами об скло, залишаючи на ньому вологі сліди. Його очі… Вони були не просто чорними — вони світилися червоним.

  Я відчула, як моє серце пропустило удар.

— Вільяме… — прошепотіла я.

— Бачу.

  Я простягнула руку до фіранки, щоб закрити вікно, але раптом ворон перестав битися. Він завмер, нахилив голову набік, а потім знову вдарився об скло, цього разу сильніше.

  Тріщина.

  Я різко відсмикнула руку.

— Нам треба йти, — холодно кинув Вільям і різко зіскочив зі столу.

  Ворон знову вдарився об вікно. Скло більше не витримало — воно розлетілося на сотні дрібних осколків, і невідома темна постать кинулася всередину.

  Я відчула, як щось холодне торкнулося моєї руки. Вільям швидко схопив мене за плече й щосили потягнув назад, до замку.

...