Трохи про визнання

Спіймала себе на думці що для мене визнанням, а скоріше саме залученням читача в книгу стане подібна реакція.

Якщо хтосі піде читати "Котик для вищого"

А потім випадково наштовхнеться на "Кет. Вальс Крові"

І дійде до 4ї глави, і такий складе пазл про ось це!

І напише щось з категорії "Так ось чому!" десь або після цієї сцени:

Авжеж, Любомир знав. Розумів, що вона має рацію, але йому дуже не подобався цей метод. На його думку, живий співробітник був набагато кориснішим.

— Я ще не снідав. Ти не проти перекусити? — Любомир вирішив змінити тему.

— То McDonald's чи KFC? — з єхидною посмішкою запитала дівчина.

— Господи, Кет! — викрикнув він і навіть загальмував на світлофорі трохи різкіше, ніж треба, за що отримав обурене «біб-біб» позаду.

Або після цієї ;)

Рая посміхнулася, заправила темне волосся за вухо, тепер воно ледь до плеча, оформлене в елегантну стрижку-каре, з якої вибивалося пару навмисно пофарбованих в сиве прядок.

Кет люто зиркнула на Любомира.

— То тут поговоримо чи, може, заїдемо кудись? — спитала Рая.

— Власне, я б точно не хотів наштовхнутися на її знайомих, — Любомир кивнув у бік Кет.

Та мовчки погодилася.

— Від’їдемо десь подалі, зайдемо в якийсь Мак, — запропонувала Рая.

— Ні! — в один голос заперечили вони.

— KFC? — не вгамовувалася вампірша.

— Точно не туди! — заперечила Кет.

— Згоден! — додав Любомир.

— Геть забула, що ти, Катрусю, уникаєш цих місць ще зі старшої школи, — хіхікнула Рая. — Чомусь я думаю, що це через тебе, Любасику...

А що ви, як автор вважаєте особистим визнанням книги?

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

❤️❤️❤️

Анастасія Газе
12.10.2026, 16:58:18

Анастасія Пармська, ❤️❤️❤️

avatar
Очерет
12.10.2026, 16:15:20

Ну, наприклад, коли люди цитують приколи Дзена або іншого мого персонажа))

Анастасія Газе
12.10.2026, 16:55:25

Очерет, це теж справжній успіх)))

Інші блоги
Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це.
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ: “Не такий ти й святий” 18+ Знаю, що її серце розривається на шматки, як і моє. Ми одне ціле. Біль навпіл. Знаю це. Відчуваю це. Я винен, що тобі болить. Пробач,
красиві цифри
До книги Щоденник служниці Дякую за підтримку, яка мене надихає! І наприкінці робочого тижня - невеликий мем з Ярославом, який втомився від бюрократії:
Як народжуються мої вірші…
Між сиренами і тишею Анотація до книги "Між сиренами і тишею" Ця збірка — про життя, яке триває між повітряними тривогами й рідкісними хвилинами спокою. Про любов, що вчиться долати відстані. Про тих, кого чекають,
20 розділ. Нове обличчя — старі привиди
Привіт всім читачам Забороненого Кадру!❤️ Іноді, щоб вижити, доводиться залишити позаду не лише минуле, а й частину себе. Після страшної втрати Настя опиняється сам на сам із чужою країною, небезпекою та необхідністю
Робота, що змінює все...
Після всіх бурь, недовіри та гірких одкровень настає момент для чесності. Вони зняли маски: він розповів про шрами минулого, вона — про роки життя в тіні власної сестри. Здавалося б, після цього набагато простіше розійтися
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше