Привіт, мої любі! 
Ну що, готові до свіжої порції емоційних гойдалок? Новий розділ уже чекає на вас, і я гарантую — спокійно висидіти на місці сьогодні не вийде. ?
Наша дівчинка вирішила пограти з вогнем і помахати червоною ганчіркою перед очима Яна Сильвестровича. План був просто на мільйон: притягти іншого (ще й якого!) хлопця прямо під камери опікуна і змусити його втратити контроль. Геніально? Безперечно. Безпечно? Аж ніяк.
Як гадаєте, наш хижак зірвався з ланцюга чи ввімкнув свій фірмовий арктичний холод, від якого навіть по цей бік екрана шкіра покривається сиротами?❤️
Біжіть читати, бо напруга між ними зараз така, що можна телефон заряджати. І обов'язково зізнавайтеся в коментарях: кого вам після цього розділу хочеться прибити більше — Оксану за її відчайдушні ігри, Влада за його нахабство чи Яна за цю непробивну крижану броню?
Чекаю на ваші емоції, бо мене саму просто розриває від того, що там несеться! ?

​— Ти хотіла викликати в мене ревнощі, — його тон повертається до абсолютно ділового, аналітичного. Він говорить це як констатацію факту. — Ти хотіла, щоб я втратив контроль. Щоб я вибіг сюди, набив йому морду, показав, що ти моя. Ти сподівалася, що я поведуся як ревнивий підліток.
​Я ковтаю гіркий ком у горлі. Сльози, які я так відчайдушно стримувала, починають пекти очі.
​— Але я не хлопчисько з твого університету, Оксано, — Ян кидає сигарету на бруківку і акуратно розтирає її носком туфлі. — Я не граю в ці ігри. І я не змагаюся за те, що і так моє...

https://booknet.ua/book/opkun-mogo-sercya-b459853