Він попереджав її.

Просив не повертатися. Говорив, що її світло згасає і без нього вона може загинути.

Але Аурелія не послухала короля Ночі.

Аурелія повернулася до чоловіка, якого кохала століттями. Але замість тепла рідного дому почула слова, які назавжди змінили її життя.

Уривок із «Коли Ніч торкнеться Світанку»

— Але якщо вона загине під час нападу? — наполягав радник.

Каліан байдуже знизав плечима.

— Одна жертва заради загального блага — ніщо.

Я затулила рот долонею.

Одна жертва.

Не дружина. Не жінка, якій він обіцяв вічне кохання. Навіть не королева, яку нібито збирався рятувати.

Просто жертва.

А згодом, коли власний чоловік наказав схопити її, а магія почала згасати…

Я впала на коліна. Шкіра стала крижаною, а навколишній світ почав розчинятися. Десь далеко Люцинія кликала мене на ім'я. Я більше не бачила Каліана й не чула наказів варти.

У думках залишився лише один чоловік.

Морфіус.

Я згадала його голос, сміх і те, як він називав мене своєю королевою. Згадала, як дозволив мені піти, хоча знав, що я роблю помилку.

Я не хочу помирати тут. Будь ласка... Я хочу до тебе.

Срібний знак спалахнув востаннє.

І темрява поглинула мене.