Звичайний день? Не думаю

Ну що ж, повертаємось до "Службового роману". 

А що, як звичайний робочий день раптом виявиться зовсім не звичайним?

Як ви думаєте, що може змусити успішного чоловіка посеред робочого дня особисто ходити офісом у пошуках своєї секретарки? 

А що, якщо в коридорі йому випадково зустрінеться жінка, і він раптом зрозуміє, що навіть не знає її імені?

— Ви, часом, Карину не бачили?

— Ні. Я щойно від юристів.

Здавалося б, звичайна розмова. Нічого особливого.

А потім — порожній офіс, документи, пізній вечір і двоє людей, які зовсім не планували залишатися там разом… 

І знаєте, що мені тут найбільше подобається?

Іноді все починається зовсім не з романтики.

А з простої фрази:

— Вам потрібна допомога?

Ну що, як думаєте, чи може звичайна допомога керівника стати початком чогось набагато цікавішого? 

Переходимо до другого розділу й дивимося, що ж там насправді відбувається? ❤️

А після прочитання не забудьте залишити свій ❤️ та написати кілька слів у коментарях. Мені дуже цікаво дізнатися, які у вас враження й що ви думаєте про цю історію.

Читати "Службовий роман"

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ніколь
07.10.2026, 19:33:51

Цікавенько-цікавенько))))

Інші блоги
Світлий вірш про таємницю щастя й любов до життя
Як часто ми замислюємося про те, як швидко минає час і де ж ховається те омріяне щастя? Осінь за осінню спливає, але справжня таємниця полягає в тому, щоб уміти роздивитися це щастя навколо себе, примиритися з близькими, зберегти
Тут солодке все! Спойлер, фото і знижечка)
— Я не можу без тебе жити, руденька, — на мить відірвавшися, каже Ден. — Я вмираю без твоїх губ, без запаху твого волосся, хай яким би воно не було. "Повернути руду" УВАГА! В кінці нової глави
Трішки літнього затишку
Схоже, Матвій та Ліза знайшли улюблене місце для побачень:Бандит і Принцеса
Бульбашковий всесвіт
Я от помітила, що більшу частину життя живу у власному бульбашковому всесвіті. Там я, мої персонажі, їхні лінії сюжетні, якісь нескінченні розмови... Ніколи не буває самотньо чи нудно, тільки трішечки страшно, коли винирюю
Час показати, чому ти навчилася!
Коли запахи їжі рознеслися вентиляцією корабля, двері побутового блоку безшумно розсунулися. На порозі стояв Коул. Він устиг змінити звичну куртку, пошарпану на Геліосі-5, на темний лонгслів, але на його обличчі все ще
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше