Їхні вуста не рухаються, але думки гарячі

«Що ти зробиш із…  Джентоном?» — занепокоєно запитала я у Ская подумки.

«Він гнитиме в камері до кінця своїх днів», — безжально відповів він.

«А якщо це… не він?» — обережно кинула я.

«Що? Невже ти щось знаєш, Аделі?» — у його ментальному голосі прорізалися гострі, прискіпливі нотки.

«Натисни на них, Скай», — подумки наказала я йому.

Король підвівся з-за столу, загрозливо нависаючи над подружжям ДʼОрн, і процідив крізь зуби прямі погрози про позбавлення титулів та конфіскацію майна.

Герцогиня злегка зблідла, а герцог досі перебував у глибокому шоці від того, що власний шлюб розпався на його очах.

«Жорсткіше!» — знову підштовхнула я Ская.

Зіниці Ская на мить зсунулися в мій бік, і в моїй голові пролунала відверто роздратована відповідь:

«Наказувати мені будеш у моїх покоях, Аделі. І повір, там я змушу тебе за це розплатитися».

«Обовʼязково, блондинчику», — не залишилася я в боргу.

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

✨Полонянка короля Повітря✨

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Мрія Чарівна
06.10.2026, 11:54:39

Я по обличчях бачу, що гарячі)))

avatar
Ольха Елдер
06.10.2026, 11:40:54

❤️❤️❤️

Інші блоги
Книги та сезонність.
Привіт, мої любі! Сьогодні хочу поговорити про таку річ як сезонність. Я помітила за собою, що останні роки я дуже піддаюся цьому. В Адвент я читаю різдвяні історії. На Пасху - великодні. Зимою - теплі зимові історії,
А що, як цей шлюб був потрібен не лише некроманту?
Місяць заливав стежку холодним світлом, і коли жива зелень раптово урвалася, я аж заклякла на місці. Квітучих луків, які малювалися в моїх солодких мріях про втечу, попереду не було. Переді мною лежала пустка. Мертва
Рецензія. І справді не всі мертві мовчать...
Рецензія на книгу Ксенії Терещенко «Не всі мертві мовчать» (в рамках марафону Пані Уляни «Книжкове Лото») Уявіть: ви приходите до тями від холодного брязкоту інструментів, а над вами схилився патологоанатом.
А що, як це вже колись було?
Після першого поцілунку вона знайшла його. Не чоловіка. Спогад. Чужий. Принаймні Яромира була в цьому впевнена. Поки не почула ім'я, яке чомусь відгукнулося в ній так, ніби вона носила його все життя. А потім побачила
Місто, яке не чекало на неї
Мей звикла бачити міста вже підготовленими до її появи. Рівні дороги. Вільний проїзд. Зачинені крамниці. Люди — десь далеко, за огорожею. Тому Аверн вражає її зовсім не красою. А тим, що його неможливо роздивитися
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше