А що, як цей шлюб був потрібен не лише некроманту?

Місяць заливав стежку холодним світлом, і коли жива зелень раптово урвалася, я аж заклякла на місці.

Квітучих луків, які малювалися в моїх солодких мріях про втечу, попереду не було.

Переді мною лежала пустка.

Мертва глина, помережана глибокими тріщинами замість родючої землі, де-не-де стирчало гостре каміння, схоже на випнуті ребра якогось велетня. Кришталевий сад під замком, дивовижні рослини, які викликали у мене справжній захват, виявилися не вишуканою розкішшю, а звичайнісінькою позолоченою латкою на дірці від бублика. Красивою ширмою, що прикривала справжню магічну катастрофу.

Обабіч стежки стирчали жалюгідні обрубки дерев, де замість щедрого осіннього золота висіло лише сухе, почорніле лахміття, яке навіть язик не повертався назвати листям.

Чагарники, які в моєму рідному краї зараз вгиналися під стиглими ягодами, тут нагадували клубки заіржавілого дроту.

Я, як магиня Життя, відчувала виснаження цієї землі майже фізично: наче хтось шкрябав іржавим цвяхом по склу просто в мене в голові.

Я зроду не бачила нічого подібного.

Рослини можуть хворіти, сохнути від спеки чи в'янути від морозів — це природно, це життя. Але тут…

Тут несло застарілою, задушливою темною магією.

У пам’яті миттєво спливло кисле обличчя сенешаля та його слова:

«Магія Стерлінгів має дивовижну здатність вкорінюватися навіть у випаленій землі, а нашому краєві… вкрай потрібне вкорінення».

— Оце так поворот… — видихнула я, оглядаючи безрадісний пейзаж. — То старий лис не брехав?

Особистий кошмар ректора, або А кому зараз легко?

P.S. Всі спойлери до сюжету шукайте в моїй телеграм-групі 

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тетяна Арден
06.10.2026, 13:23:10

❣️❣️❣️

avatar
Марина Сніжна
06.10.2026, 12:12:44

Яка б там причина не була, але некромант мав проявити хоч якусь повагу до неї, а не просто використати зарази власних цілей.

avatar
Вікі Дрейк
06.10.2026, 10:00:56

❤️❤️❤️❤️

Татія Суботіна
06.10.2026, 10:06:45

Вікі Дрейк, дякую!

Інші блоги
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Лана огризається...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення роману "МАМА для маленької донечки" уже у ваших книжечках: — Тоді я пропоную вам вакансію мами. Аня ж назвала вас мамою? А заодно вакансія дружини — мені теж не завадить
Ох, Бернаааард))) Оновлення "Відьми" чекає!
— Вона швидко вчиться, — озвався зі свого стільця Бернард. — Можливо, їй потрібен інший наставник, щоб розкрити потенціал? — Їй потрібен наставник, який не відволікатиме її під час роботи, — різко відповів Ренар.
Її обов’язки в замку завершені?
За кілька днів, зібравши в кулак рештки мужності, я прямую до кабінету господаря замку... На мені знову та сама сувора темно-сіра сукня — одяг, що нагадує про мої обов’язки, а не про наші нічні шаленства. Я стукаю у двері,
Мій ювілей♥
Сьогодні святкую тридцятий день народження і дарую максимально можливі знижки вам, мої любі читачі, на всі платні книги. *пішла снідати чаєм та тортиком*
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше