Втеча століття пройшла бездоганно!

— Тату, щоб тобі пусто було! Ти подарував мені на весілля хижого міміка?!

Валіза у відповідь радісно клацнула зубами.

А тоді з-під неї вискочили тонкі, схожі на курячі лапки, й ця паскуда рвонула просто до вікна. Довгий язик метнувся вперед і мертвою хваткою вчепився в поділ моєї весільної сукні.

— Та відпусти ти, дурбецало! — заволала я.

Мімік глухо загарчав і смикнув поділ на себе. Я теж здаватися не збиралася, але сила в цього багажу виявилася кінською.

— Віддай! Це, між іншим, моя сукня!

Я вчепилася в тканину з усієї сили, мімік уперся своїми курячими лапами й потягнув у протилежний бік. Тоді-то мої ноги на підвіконні зрадницьки ковзнули…

— Ой-йой-йо-о-ой!

Я втратила рівновагу, змахнула руками й шубовснула спиною просто в ніч за вікном.

Серце вмить обірвалося, у вухах засвистів вітер, і я вже приготувалася прикрасити собою кришталевий сад його світлості…

Хрясь! Трісь!

Падіння раптово зупинилося з таким диким ривком, що з мене вибило весь дух.

Кринолін! Моє багатостраждальне весільне плаття виявилося ширшим за віконний отвір. Пишні спідниці разом зі сталевими обручами намертво застрягли в рамі!

І ось вам картина: темне зоряне небо, десь далеко внизу мерехтять чудернацькі квіти, а я… Я вишу догори дриґом уздовж замкової стіни. Руки безпорадно теліпаються в повітрі, над головою розчепірився пишний намет зі спідниць, а в кімнаті мімік усе ще з апетитом дожовує мою сукню.

І щось мені підказувало, що тканиною ця ненажера не обмежиться, якщо дотягнеться до чогось поживнішого.

— Прекрасно, — просипіла я, дивлячись на перевернуті вежі Морвейну. — Просто чудово. Втеча століття пройшла бездоганно.

Особистий кошмар ректора, або А кому зараз легко?

P.S. А в моїй читацькій телеграм-групі вже гуляють спойлери до майбутніх розділів.  Хто любить знати те, чого ще не знають інші читачі, — вам туди. Візуали до роману також шукайте там :)

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ханна Грей
03.10.2026, 09:29:09

❤️❤️❤️

Показати 2 відповіді
Ханна Грей
03.10.2026, 14:16:47

Татія Суботіна, ❤️❤️❤️

avatar
Марина Сніжна
03.10.2026, 10:34:42

Картинка феєрична!

Татія Суботіна
03.10.2026, 14:16:00

Марина Сніжна, щиро дякую! :)

Інші блоги
Хто кличе «мамо…» в тумані?
Над стежкою мерехтять два бліді вогники. Жінка з ліхтарем зупиняється, прислухається, і з туману долинає тихе дитяче «Мамо…» Так починається мій короткий ролик про потерчат. За українськими повір’ями, потерчата
Лана огризається...
Вітаю, любі букнетівці! ❤️ Оновлення роману "МАМА для маленької донечки" уже у ваших книжечках: — Тоді я пропоную вам вакансію мами. Аня ж назвала вас мамою? А заодно вакансія дружини — мені теж не завадить
Ох, Бернаааард))) Оновлення "Відьми" чекає!
— Вона швидко вчиться, — озвався зі свого стільця Бернард. — Можливо, їй потрібен інший наставник, щоб розкрити потенціал? — Їй потрібен наставник, який не відволікатиме її під час роботи, — різко відповів Ренар.
Її обов’язки в замку завершені?
За кілька днів, зібравши в кулак рештки мужності, я прямую до кабінету господаря замку... На мені знову та сама сувора темно-сіра сукня — одяг, що нагадує про мої обов’язки, а не про наші нічні шаленства. Я стукаю у двері,
Мій ювілей♥
Сьогодні святкую тридцятий день народження і дарую максимально можливі знижки вам, мої любі читачі, на всі платні книги. *пішла снідати чаєм та тортиком*
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше