Посеред кімнати стояв невеличкий стіл, на якому лежало декілька дивних предметів: витончений браслет, маленькі сережки, компас розміром із половину долоні та тонке срібне перо, схоже на шпильку для волосся.
— Що це? — запитала я, зупинившись.
— Подарунки. Для тебе, — мовив він і зачинив двері на замок.
Я розглядала кожен предмет, але торкатися не поспішала. Усе було виконано неймовірно майстерно й справді нагадувало вишукані прикраси. Але в палаці Ская нічого не буває просто прикрасою...
— Обери щось одне, — кинув він, опинившись надто близько.
Я завагалася, переводячи погляд із одного вишуканого предмета на інший. Рука замерла в повітрі.
— І що це? — запитала я, не поспішаючи торкатися магічних дрібничок. — Насправді… що це таке?
— Прикраси, — спокійно повторив Скай, але його погляд повільно ковзав моїм обличчям, вивчаючи кожну лінію, кожен подих, кожне найменше тремтіння губ.

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

✨Полонянка короля Повітря✨