БУЛАТ

Із широчезною усмішкою відштовхуюся від байка й іду назустріч, як раптом із хвіртки вилітає… монстр. Величезний, волохатий, хай йому грець, пухнастий демон!

Я навіть згрупуватися не встигаю, хоча реакція в мене стовідсоткова. Ця туша на космічній швидкості влітає прямо в мене, і ми ефектно валимося на газон Аліси, де я, сракою відчуваю, зламав кілька квіточок.

Добре, що хоч не колючі троянди…

Хоч удар і вибиває повітря з легень, але я машинально підкидаю руки, щоб насамперед захистити обличчя і шию від укусів. Махіна ж добряча, у ній щонайменше тридцять кіло! І тут раптом замість зубів по щоці смачно проходиться вологий язик завбільшки з підошву кросівка, а десь зверху лунає істеричний вигук Аліси:

— Хмарко, фу!

Просто давлюся повітрям, поки цей пес вилизує мене, як величезну свіжу кістку. Хмарка? Серйозно?!

— Скотиняко ти линяюча! Злазь, кому кажу! — судячи зі звуків, Аліса вже намагається відтягнути від мене за нашийник свою велелюбну коняку. — Тільки подивися, заразо, що ти накоїв із Тимуром! Злазь із нього, мерщій! Інакше замкну тебе на всю ніч у вольєрі, зрозумів мене?!

Воу-воу! Легше, красуне! Після таких погроз твій демон мене точно зжере з тельбухами! А вона ще так грізно гаркнула, що, здається, цієї ночі ми разом із собакою ділитимемо одну будку…