Валладес неквапливо підніс руку до маски. Щось тихо клацнуло, і нижня пластина зсунулася, відкриваючи лише губи та чітке, породисте підборіддя з ледь помітною зухвалою ямочкою, тоді як решта обличчя так і залишилася надійно прикритою металом.

Ого. А намордник, виявляється, зручний.

Я ще не встигла як слід оцінити це видатне досягнення некромантської інженерії, як він схилився до мене, і… без зайвих прелюдій просто поцілував мене прямо в завісу. Його губи вперлися в тканину десь там, де за моїми дуже приблизними анатомічними розрахунками якраз мав знаходитися мій рот.

Кілька довгих, безглуздих секунд ми так і стояли посеред спальні, притиснуті одне до одного й намертво розділені завісою. З його боку вирвався тихий, хрипкий смішок, що приємною хвилею прокотився прямо по моїх ключицях.

— Я мала попередити, що ця броня непроникна для зазіхань?

— Мені набридли ці дитячі витівки, міледі, — видав могильник, спритно підчепив край тканини, збираючись одним різким рухом здерти її догори. — Час нарешті поглянути на мій законний трофей.

— Не смійте! — пискнула я, відчайдушно вчепившись йому в передпліччя, бо всередині все стиснулося від справжнього жаху. — Це… це непристойно! Ви ж навіть не запитали, як мене звуть!

Лорд на мить завмер, наче щиро не розумів, чого мені від нього треба, а його вільна рука тим часом якось надто спритно перехопила мої пальці:

— Ваше ім'я записане в шлюбному реєстрі, міледі. Для виконання обов'язку перед родом мені цього цілком достатньо. Не ускладнюйте прості ритуали зайвою провінційною сентиментальністю.

Щось ковзнуло по моєму безіменному пальцю, але в запалі суперечки я навіть уваги на це не звернула.

Провінційною сентиментальністю?! Ах ти ж пихатий, надутий індик!

Особистий кошмар ректора, або А кому зараз легко?

P.S. А в моїй читацькій телеграм-групі вже гуляють спойлери до майбутніх розділів.  Хто любить знати те, чого ще не знають інші читачі, — вам туди.