12000 не зловила, зате зловила 12050. Теж непогано. Привід порекламувати) 

“Тінь, що не зникає” - це не просто дарк-роман, це психологічний трилер, де кохання межує з одержимістю. Теодора та Роман ненавидять одне одного, але змушені ділити занедбаний маєток у Полинному Яру. А на дні цієї ворожнечі ховається похмура таємниця 1915 року, яка вже знищила їхніх предків... і тепер прийшла за ними.

Забудьте про солодку романтику. Тут панує пристрасть, небезпека та родинні гріхи, від яких не сховатися.

Уривок зі щоденнику Марти Чорторий

"14 липня 1915 року

Я відступила, але Роман Орестович Камінський відступати не збирався.

Сьогодні ми зустрілися в саду, біля клумби з фіалками. Він стояв осторонь і мовчки спостерігав за мною. Я першою порушила мовчанку й поцікавилася, що це в нього за дивна звичка - підглядати. А потім, наповнивши голос усією отрутою, на яку була здатна, додала: «Вам настільки не вистачає дружини?»

Він наблизився й опустив голову, торкаючись чолом мого чола. Його чорні очі буквально з’їдали мене поглядом. О ні, він не перепросив. Він просто дивився й обережно, як хлопчисько, торкався мережива на моїй сукні. Ніби намагався заспокоїтися.

І тоді я зрозуміла, що досі в грі.

Він не піде. А я - не відпущу.

Це була небезпечна забавка, але ми обоє вже були в неї втягнуті. Я раптом зловила себе на думці, що не хочу втрачати владу над ним. Дружина і дитина - десь там. А ми двоє - тут.

Та водночас я не збиралася дозволяти йому перетинати межу. Я хотіла довести його до божевілля. Щоб мій образ переслідував його вдень і вночі разом із відчуттям невідворотної втрати.

Нам ніколи не бути разом.

Але ніхто не забороняє погратися.»