— Ну, тут все зрозуміло, але потрібні докази. Хоча б листи, — Сіма уже повернулася до робочого настрою.

— Можемо обшукати спальню князя, доки його там немає, — запропонував Ян. — Якщо він возить листи з собою, то ми їх знайдемо. А завтра я спробую проникнути до спальні вдови.

— Це якщо вона буде вільна… — зауважила Сіма. Ян, на її здивування, почервонів.

— То вже як пощастить.

— А ти, я бачу, не проти в спальню до вдовиці залізти…Думаєш, вона тебе пустить?

— Я у справі! І взагалі, нам час. Треба вибиратися, доки не помітили.

— Я вже не встигаю повернутися до палацу вчасно. Всі ворота і хвіртки будуть замкнені. Що ти там говорив про спальню князя?

— О, то ви мрієте опинитися у спальні князя?

— Аякже, сплю і бачу, як туди заходжу серед ночі і без запрошення, — в тому ж тоні відповіла Сіма і продовжила: — В кабінеті листів немає, можливо,  він тримає їх у своїх покоях. Ближче до серця, так би мовити.

Камеристка її високості