Вітаю, любі букнетівці! ❤️

Оновлення ЗНАЙДИ уже у ваших книжечках:

— Що ви дізналися? — знімаю з себе піджак на ходу, кидаю на спинку шкіряного диванчика. Сам сідаю навпроти лікаря, піднявши палець над головою для баристи. Якщо не телепень, зрозуміє.

Він глибоко вдихає. Рівномірно. Контролює повільний видих, ніби бореться із собою. Його погляд бігає. Ніби він зважує, скільки може мені сказати.

Я не підганяю його. Але дуже хочеться.

— Юрію Валентиновичу. Ви ж розумієте... це професійна етика: не відкривати таємниці своїх пацієнтів.

— Я розумію одне: кожна таємниця має свої наслідки. І має свою ціну. — Дивлюся на його обличчя, намагаючись вловити хоч натяк, про що вона.

Лікар знову мовчить, його пальці стискаються в замок на столі. Погляд ковзає убік. Кадик сіпається.

— Ви дізналися її ім’я? 

РОЗДІЛ ТУТ

"МОЯ ЗНАЙДА"

Обіймаю!

Мирного неба! ❤️