— Сідай, — Сіма кивнула на вільний стілець. Хлопець, якого прислав дядько, виглядав як звичайний городянин. У натовпі зустрінеш — другий раз не глянеш. Темне волосся, карі очі, непримітне обличчя, яке забудеш уже за мить. І він теж користувався косметичною личиною.

— Ти приховав зовнішність.

— Ти теж.

— До роботодавця можна і з більшою повагою звертатися.

— Я ще не знаю, скільки мені заплатять. Може, там три гроші, то й повага буде відповідна.

Сіма мовчки поклала на стіл гаман. Хлопець зважив його в руці, потім заглянув усередину.

— Пані, ви безсумнівно заслуговуєте якнайглибшої поваги, — він устав і з перебільшенням уклонився. — Ян Спритний до ваших послуг.

Камеристка її високості

осіння_пристрасть

Тік-ток