Алгоритми платформи повели себе трохи як Рая в важкі часи)) 

Тож місцева сивілла вирішила, що мій психопас потьмянів і я була, відправлена в ізолятор на певний час, допоки мій психопаспорт не посвітлішає до блідо-бірюзового))) 

Не знаю чи це можливо для авторки упоротого міського фентезі взагалі! 

Відбувши покарання я знову буду радувати вас своєю божевільною творчістю, тільки врахую, що моє відчуття сороміцькості, відрізняється від даного сайту. 

І щоб мене все ж не дезінтегрували через вкрай темний психопас, доведеться запросити вас в мої тіка токи й інстаграми. 

Тим часом мій «Котик для Вищого» видряпався сам, аж настільки високо і тільки нещодавно трохи скотився))) 

На сьогодні трохи впав)))

Вирішив попрацювати самостійно! Допоки неблогонадійний елемент суспільства перебував в ізолотяроі)))

А ще вочевидь витяг в своїх іклах «Оберни...» Навіть спіймала гарну циферку!

І навіть оживив «Кет. Вальс Крові» Там прочитань майже як в Котиків, а я її навіть показувати не люблю!

Ну і ще якщо хочеться пофарбувати психопас в чорне, таки зізнаюся, що для цього в мене є “Кривавий місяць” 

Про божевілля, прийняття своєї сутності й власного вибору ким бути! Я таки подала його на конкурс! Нащо? Сама не до кінця розумію, але най буде))) 

Він одягнув рукавички, обережно взяв до рук монету часів Російської імперії й поклав її під мікроскоп, що був підключений до комп’ютера.

Втупився в монітор. Вивчав візерунки, різьблення. Його найбільше цікавив рік, коли предмет був виготовлений. На монеті чітко було видно перші дві цифри «18...», а далі чи то 1, чи то 7. Тож хлопець став уважно аналізувати портрет царя.

— Варто з’ясувати, хто ти? — проговорив він до зображення. — Алєксандр? — наче виплюнув це ім’я молодий історик. — Чи може... Ніколай?

Проаналізував зображення, вніс нотатки:

«На монеті найімовірніше зображений Цар Олександр».

Потім повернувся до паперів про походження монети. Йому треба було розуміти, де і за яких обставин вона була знайдена.

Херсонщина. Степ. Евакуація.

Чоловік просто помітив шматок заліза під ногами. Вирішив, що воно старе і може бути цінним, тому просто сховав до сумки й навіть трохи забув про знахідку. Вже в Одесі згадав і приніс до дослідницького інституту.

— Так-с, де ж тебе знайшли? — Відкрив мапу. Спочатку сучасну версію, потім стару, вісімнадцятого сторіччя.

Порівняв.

— Чумацький Шлях, вже цікавіше... І що тут було на шляху?

Херсонщина, 1870-й.

«Корчма Чорний».