Привіт, мої любі читачі! ❤️

Зустрічайте гарячу, динамічну та неймовірно захопливу новинку — роман «Замкнені»!

На вас чекають:

• ? Небезпека та втеча під пострілами

• ?️ Відчайдушна героїня-реставраторка, яка опинилася не в тому місці й не в той час

• ? Владний, суворий та небезпечний чоловік, який рятує її життя, але диктує власні правила

• ? Пристрасть та почуття, яких ніхто з них не планував...

Вона просто виконувала свою роботу, але опинилася в справжньому лігві монстра. І коли здавалося, що виходу немає, з'явився він — Орест Богуславський. Рятівник чи новий полонитель?

Ловіть ексклюзивний уривок розділу, який уже чекає на вас на сайті:

— Пустіть! Пустіть мене! — забилася я в паніці, намагаючись вирватися й дряпаючи його шкіряні рукавички.

— Заткнися і не смикайся, якщо хочеш жити! — прогримів над моїм вухом низький, бархатистий, але абсолютний у своїй суворості голос.

Він підхопив з багнюки мою папку, практично затовк мене на заднє сидіння позашляховика й миттєво заскочив слідом, гримнувши дверима.

— Жени! — гаркнув він водієві.

У цей же момент із лісу вискочили охоронці Черненка. Знову пролунали постріли — кулі дзвоном ударили по броньованому склу та кузову позашляховика, залишаючи павутинки тріщин, але не пробиваючи його.

Важка машина здригнулася, двигун вибухнув звірячим риком, і позашляховик, зірвавшись із місця, врізався прямо в боковину мого старенького хетчбека, зсуваючи його з дороги в кювет, щоб розчистити собі шлях. Метал скреготав про метал, але броньований гігант легко зіпхнув перешкоду й на повній швидкості понісся геть у темряву лісової траси.

Я лежала на шкіряному сидінні, стиснувшись у грудок, тремтячи від голови до п'ят. Моє серце калатало так, наче ось-ось розірве грудну клітку.

Чоловік, який кинув мене в авто, спокійно переключив запобіжник на своєму пістолеті й засунув його в наплічну хольстер-сумку. Потім він розвернувся до мене. У напівтемряві салону, освітленому лише тьмяним світлом приладової панелі, я нарешті змогла роздивитися його обличчя.

Йому було близько тридцяти п'яти. Різкі, висічені з граніту риси, важке підборіддя, коротка темна борідка та проникливі, пронизливо-сірі очі, які дивилися на мене з холодною, розсудливою оцінкою. Від нього віяло небезпекою, дорогою парфумерією та порохом.

Це був Орест Богуславський — людина, чиє ім'я кілька хвилин тому Черненко вимовляв із лютою ненавистю.

— Ну що, реставраторка... — тихо, з легкою, хрипкою іронією мовив Богуславський, поправляючи манжети сорочки. — Якого біса ти залізла в лігво до Черненка в такий час?

Що робити дівчині, коли її рятівник пахне порохом і небезпекою, а його погляд змушує тремтіти від зовсім інших емоцій?

? Оновлення будуть виходити щодня опівночі! ? Додавайте книгу «Замкнені» в бібліотеку, ставте сердечка книзі та зустрічаємося з героями вже цієї ночі!

Чекаю на ваші перші враження та теорії в коментарях! ❤️