Кожен крок віддавався глухою луною у найвіддаленіших закутках галереї. Смолоскипи дотлівали. Час від часу коридор глипав на нього тими жаринами-зіницями. Тужно завивав вітрюганом між арками. Оскаженіло шарпав за поли плаща, тягнучи назад.

   Бляклий серп молодика знову сховався за понурою пощербленою баштою замку, і тепер лише відблиск посрібленого леза освітлював йому шлях.

  Шлях, по якому він міг пройти із заплющеними очима: ще з того часу, коли бігав тут дитиною...

    Нарешті...

   Прочинені двері їх спальні…

    Вона стояла біля вікна. Розпущене волосся до пояса. При світлі місяці - ніби всипане попелом... Біла пляма сукні…

   Ні. Не білосніжна, як їй подобалося… В темних  патьоках…

   Пітна сорочка бридко липла до тіла. У скронях шуміло.

   Дошка біля порога зрадливо скрипнула...

Черговий розділ книги Загублена слобода