У дідусів і бабусь на дітей свої плани. Іноді в дитячих книгах можна знайти дещо і про доросле життя. Пропоную шановній авторській спільноті уривок з книги

-Не бий мене, Жанно! Краще розпороши, – викричавшись, попросив Андре. – Ти причастилася вогнем. Я зрозумів. Але ти впевнена, що те, що робиш, – добре? Краще для Еви, ніж незнання?

-Незнання – це невігластво. А вона вже знає. Вона не пробачить тобі, Андре.  Ніколи, – також втомлено відказала Жанна й нарешті притушила внутрішній пломінь.

-Жанно... Жанно... Нащо ти руйнуєш моє життя?... Ти загинеш, Жанно, – стогнав Андре.

Цівки полум’я, як круглі мережива павуків, перетинали простір між цими двома. Між Нею, що перетворювалася на дракона, щоб врятувати Еву. І між Ним, що став драконом, щоб врятувати Еву. Вони мимоволі торкалися вогненної павутини, й гострий біль пронизував обох. Це була плата за те, що вони – обоє сильні, обоє обізнані, досі закохані одне в одного – не разом. Полум’яні струмені перекинулися на хвилі буйного волосся, і вся зграбна постать Жанни мінилася в золотій гарячій сфері.

-Так, я загину. Але  я відкрию Еві, хто вона й на що здатна, – тихо провадила Жанна. – І... І я більше ніколи не зустрінуся з тобою у цьому упослідженому  світі драконів. І мені більше ніколи не буде так боляче... Прощавай, Андре. Твоє ім’я значить “мужній”. А ще воно означає “людина”. Ти був мужньою людиною, Андре... А став Драконом. І я не можу тебе навіть обійняти...