Ще одне невеличке оновлення до «Квартири поверхом ліворуч»... Досі не пишеться) Але я стараюсь))

А ще сьогодні раптом помітила, що книзі присвоєно рейтинг 18+.

Це у всіх жахстиків так, чи я щось не те зробила, цікаво з вашого досвіду? 

Бо я підозрюю, це не через жах-жахливий (бо поки там нічого такого не відбувається), а через одне запікáне зірочкою слово в розділі 4.0. «Голос».

Тож поки ловіть невеличкий візуал.

Під’їзд дихав пилом та вогкістю. Гілки каштанів, укриті бурим листям, стукали у вікно. Небо супилося, ніби збирався дощ. Данило, замість того щоб спуститися сходами вниз, завмер і зупинив погляд на квартирі 210. А потім, як і вчора, підійшов ближче, простягнув руку й натиснув на ручку. 

Цього разу двері піддалися. 

Данило похитнувся від несподіванки, коли з-за щілини показалася сірість сусідського передпокою. 

Цього разу він не думав, лише крадькома озирнувся і увійшов, м’яко зачинивши за собою двері. Данило ковзнув коридором, відзначаючи, що планування й обстановка були такими самими, як у його сні. 

І ще одне, аби не плодити блоги: ділюся не грандіозними, але симпатичними циферками в «Крихітці».

Історія для тих, хто досі ностальгує за літом, але геть не проти напруженого сюжету й героїв, яким хочеться ввалити по голові))