Візуалізація 21 глава "Тавро. Її іменний знак"

Поставивши каву на стіл, я взялася за улюблену справу — готування смачного сніданку. Як ми й домовлялися з Лідою, вже за дві години я з подарунком у руках  прямувала зеленим садом повз важкі яблуні, де всюди видніються налиті червонобокі яблука, що поодиноко падали на соковиту траву біля її будинку. Вони з Андрієм зовсім недавно придбали власне затишне помешкання на землі, і тепер подруга з головою занурилася у свою справу — розвиток яблучного фермерського господарства.

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра
12.09.2026, 10:42:16

❤️❤️❤️

LADY CO
12.09.2026, 17:28:20

Іра, ❤️❤️❤️

avatar
Крісті Ко
11.09.2026, 22:25:25

❤️❤️❤️❤️

LADY CO
11.09.2026, 22:36:18

Крісті Ко, ❤️❤️❤️

Такі панянки)

LADY CO
11.09.2026, 20:29:38

Ларія Ковальська, ❤️

avatar
Mary Grant
11.09.2026, 20:14:39

Дуже красиві)
❤️❤️❤️

LADY CO
11.09.2026, 20:29:13

Mary Grant, так так)

Інші блоги
Спринтерський біг і чуже краще життя
Знаєте, коли пишеш або читаєш відверту історію про пристрасть, дорослі ігри й руйнування табу, часто ловиш себе на думці: а що насправді примушує героїв переступати межу? Агата — жінка, чиє життя роками
Вогняні Саламандри: Битва біля Цитаделі
Привіт, друзі! Новий напружений розділ книги вже чекає на вас! «Якщо не почнемо зараз, можемо не встигнути». ✨♥️✨ Битва біля Цитаделі на планеті Калья сягає критичної межі. Шараніс робить усе можливе,
Оновлення + Візуал: Дві смужки чи вирок?
Іноді звичний похід до лікаря перетворюється на випробування, коли все навколо ніби змовилося проти тебе. Спекотне повітря, дратівливі дзвінки й той самий кабінет із приглушеним світлом... Але найголовніше чекало не на
Другий етап підготовки
Ну що, мої любі, зізнаюся чесно: я ледь не зламала собі мозок, поки намагалася вигадати чотири різні сюжети, які відповідали б усім результатам вашого голосування. Але, здається, впоралася! І повірте, це було ще те випробування,
А що спонукало вас почати писати? ❤️
Мені стало цікаво, з чого починається шлях автора. Що змушує нас одного дня сісти й нарешті записати історію, яка, можливо, роками жила в нашій голові?Я завжди любила фантазувати. Вигадувати різні історії, уявляти персонажів,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше