На третьому довгому гудку мене раптово накрило хвилювання. У грудях усе стиснулося, і я вже готова була скинути виклик, але саме в цю секунду в динаміку пролунав знайомий, трохи приглушений, але глибокий голос Прохорова:

— Алло?

І цей голос, чорт би його забрав, усе ще діяв на мене. Миттєво вздовж усього хребта, від самої шиї до попереку, промчала виразна хвиля мурашок. Я проковтнула в'язку слину й трохи здавленим голосом відгукнулася:

— Привіт. Не відволікаю?

На тому кінці дроту почулося глухе шарудіння, а потім — чіткий дзвін металу. Мабуть, усе-таки відволікала, відірвавши від роботи.

— Кажи.

Я нервово облизала суху верхню губу й почала хаотично міряти кухню швидкими, дрібними кроками. Мені катастрофічно не хотілося перебувати перед Прохоровим у цій слабкій, уразливій позиції і щось випрошувати. Не хотілося зайвий раз із ним взаємодіяти й якимсь чином перетинатися. Але іншого вибору в мене просто не залишалося.

ЗАПРОШУЮ ДО БЕЗКОШТОВНОЇ НОВИНКИ - ДАЙ МЕНІ ШАНС (18+).